Шестун Валерія
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: д. п. н., професор Кравчук О. В.
Соціально-економічні умови розвитку держави, інноваційні процеси зумовлюють необхідність випереджального розвитку освітньої галузі, модернізації управління освітою, якою передбачено «...підвищення компетентності управлінців усіх рівнів...», а також принципово змінюють суть і механізми людської взаємодії, пріоритети життєвих цінностей та ідеалів, філософію і психологію освіти, роль особистості у суспільстві. Нові вимоги до рівня професійної кваліфікації керівних кадрів, компетентності та управлінської культури ставить також науково-технічний прогрес. Для забезпечення професійної самореалізації особистості, формування високої кваліфікаційної майстерності керівників на державному рівні сформульовано стратегічні завдання, визначено основні напрями та шляхи реформування професійної освіти, такі як «складання відповідних кваліфікаційних характеристик і розробка професіограм для різних груп професій на рівні досягнень науково-технічного прогресу».
Управління освіти виконавчого комітету міської ради, як одна із ланок ієрархічної структури управління системою загальної середньої освіти, переважно здійснює керівництво діяльністю шкіл опосередковано, через їх адміністративно-управлінську ланку. Діяльність міського управління освіти має бути спрямована на організацію та забезпечення оптимальних умов функціонування загальноосвітніх навчальних закладів, створення механізму їх саморегуляції на місцевому рівні. З метою забезпечення належного рівня модернізації освіти, системи управління та розвитку сучасної школи основними функціями міського управління освіти визначено «... формування мережі та здійснення керівництва загальноосвітніми, дошкільними та позашкільними навчальними закладами, організація роботи з підвищення кваліфікації педагогічних працівників, проведення атестації педагогічних і керівних кадрів навчальних закладів …».
Управлінська компетентність є складовою професійної кваліфікації керівника, визначальним чинником вдосконалення управління закладом і результативності його управлінських дій, на підвищення якої має бути зосереджена діяльність міського управління освіти.
З метою визначення стану дослідження даної проблеми нами проаналізовано педагогічну і психологічну літературу, нормативно-правові документи в галузі освіти, в результаті чого уточнено декілька вихідних положень і понять.
«Посаду керівника ЗНЗ незалежно від підпорядкування, типу і форми власності може займати особа, яка є громадянином України, має вищу педагогічну освіту на рівні спеціаліста або магістра, стаж педагогічної роботи не менше трьох років». Таким чином, офіційно визнаною професією керівника ЗНЗ є професія педагога. Існуюча практика призначення керівників загальноосвітніх навчальних закладів засвідчує, що цю посаду обіймають виключно педагоги, переважна більшість яких має тільки вищу педагогічну освіту, якої недостатньо для формування належного рівня управлінської компетентності. Виникає протиріччя між тим, що керівник має кваліфіковано на рівні посадових вимог здійснювати управління ЗНЗ, бути обізнаним не тільки в педагогіці, а й психології, соціології освіти, психопедагогіці й освітньому менеджменті, тобто бути компетентним у різних галузях науки з наявним рівнем готовності до професійної управлінської діяльності. Реалізація державної політики у сфері освіти та необхідність професіонального здійснення керівником загальноосвітнього навчального закладу управлінської діяльності потребує її визнання професійною, як і у всьому світі, а керівника - менеджером і лідером.
Результати педагогічних досліджень вітчизняних учених (В. І. Бондар, В. С. Болгаріна, Л. І. Даниленко, О. І. Зайченко, В. І. Луговий, Н. М. Островерхова, О. І. Пометун, В. С. Пікельна, Т. М. Сорочан, Г. М. Тимошко та ін.) засвідчують, що управлінська діяль¬ність керівника загальноосвітнього навчального закладу в сучасних умовах є поліфункціональною, полідіяльнісною і професійною, зміст якої виходить за межі педагогічних знань і потребує оволодіння ним педагогічним менеджментом, знаннями й уміннями суміжних галузей наук з управління. Наука управління має полісистемний характер і включає багато сучасних теорій: системного аналізу, графів, інформаційного моделювання, прийняття управлінського рішення, кваліметрії та ін., які необхідно враховувати при визначенні змісту, форм і методів роботи міського управління з керівними кадрами щодо розвитку їхнього професіоналізму. Ефективність управління значною мірою визначається рівнем управлінської компетентності керівників сфери освіти, який зумовлений не тільки відсутністю професійної освіти у переважної більшості респондентів-керівників як управлінців (99,15%), а й реальними змінами соціуму, умовами функціонування закладів, міжособистісними ролями у педагогічному колективі, появою, реалізацією нових видів діяльності і функцій управління, а також пріоритетністю компетентнісного підходу в освітній сфері світу, зокрема, європейському просторі.
У процесі проектування процесу підвищення управлінської компетентності керівників ЗНЗ важливим є врахування спеціалістами міського управління освіти сучасної тенденції у світі щодо підвищення ролі теоретичної підготовки, зростання питомої ваги базових теоретичних знань, співвідношення теоретичного і практичного у навчанні й професійній діяльності, а також взаємозв’язків між знаннями і діями керівників. Традиційного набору знань і умінь, що, звичайно, характерні для будь-якої управлінської діяльності, вже на сьогодні недостатньо. Необхідні ще й вміння передбачати труднощі, виявляти проблеми, приймати обґрунтовані управлінські рішення, співробітничати і координувати як власну діяльність, так і діяльність підлеглих, оперативно реагувати на мінливі умови функціонування об'єкта управління. Тому розгляд у єдності процесів підвищення управлінської компетентності, професійного й особистісного розвитку керівників закладів на основі реалізації їх творчого потенціалу, оцінки професійної діяльності з точки зору компетентнісного підходу є проявом нового погляду на людські ресурси, від яких залежить ефективність функціонування освітніх систем і закладів і які вимагають нових кваліфікацій та компетенцій й цілеспрямованої діяльності міського управління освіти.
Аналіз літератури з проблем соціального управління, педагогіки, соціології та філософії освіти свідчить про те, що наукові пошуки в галузі управління освітою значно активізувалися з 90-х років ХХ століття. Теоретичне обґрунтування закономірностей, принципів, функцій, форм, методів і механізмів управління складними соціальними системами, специфіки та об’єктивного взаємозв’язку компонентів системи у процесі реалізації управлінського циклу зроблено відомими вітчизняними та зарубіжними вченими В. Г. Афанасьєвим, А. І. Бергом, В. М. Глушковим, М. В. Мілосом, А. Файолем та ін..