Романченко Ірина
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: д. п. н., професор Кравчук О. В.
Актуальність дослідження. У державних документах (Закон України «Про освіту», Державна програма «Вчитель», Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті) наголошується на особистісному розвиткові і творчій самореалізації кожного громадянина, формуванні покоління, здатного навчатися впродовж життя. Перед вищою педагогічною школою гостро постала проблема вдосконалення підготовки майбутніх учителів із високим рівнем професіоналізму, які відповідально і творчо ставилися б до результатів свого навчання і до майбутньої професійної діяльності, оскільки творчий вчитель є ключовою фігурою успішності освіти учнівської молоді.
Водночас здійснений аналіз педагогічних джерел засвідчив, що у контексті наукових здобутків учених проблема підготовки саме вчителя початкової школи до впровадження дидактичних технологій ще не стала предметом спеціального вивчення. Відтак, стан освітньої практики свідчить про наявність низки суперечностей між:
• новими тенденціями розвитку сучасної вітчизняної освіти і недостатнім ступенем їх урахування у практиці підготовки фахівців у вищій школі;
• психолого-педагогічними вимогами до організації дидактичного процесу на основі творчого впровадження дидактичних технологій як його інтегративних підвалин і домінуючим предметно центрованим викладанням учителя школи першого ступеня;
• соціально-педагогічним попитом на новий тип професійної діяльності педагога, що орієнтується на впровадження дидактичних технологій у початковій школі, і наявним рівнем готовності фахівця до їх застосування.
У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, державній програмі «Вчитель» міститься програма трансформації національної системи освіти як головної ланки формування громадян України, забезпечення пріоритетного розвитку людини. Успішна реалізація закладених ідей пов’язується з особистістю педагога, рівнем його професійної компетентності.
Необхідність з’ясування психолого-педагогічної своєрідності поняття «дидактична технологія початкової освіти» спонукала нас до його лексико-семантичного аналізу.
Саме слово «технологія» в перекладі з англійської, як відомо, означає – техніка. Більшість дослідників і пересічних людей в англомовному світі вкладають у це поняття здебільшого технічні об’єкти: машини, комп'ютери, обладнання тощо. У словнику іншомовних слів знаходимо таке визначення технології: у перекладі з грецької – мистецтво, майстерність, уміння, сукупність методів обробки, виготовлення, зміни стану, властивостей, форм об’єкта.
Зауважимо, що найбільш поширеним у науковому обігу є твердження, що слово «технологія» походить від грецького «techne» – мистецтво, майстерність, уміння і «logos» – навчання, наука, дослівно «технологія - наука про майстерність». На сучасному етапі, користуючись цим поняттям, мають на увазі, з одного боку, сукупність прийомів і способів обробки певних продуктів або виробництва з них, а з іншого, - науку про такі способи. Раніше слово технологія передбачало випуск певної продукції, тобто технологія стосувалася тільки сфери матеріального виробництва. Останнім часом зміст цього поняття значно розширивався. Так, у сфері інформації йдеться про інформаційні технології, у фізіології – про технології біологічних систем, а в педагогіці – педагогічні технології, технології навчання та технології виховання.
Отже, під технологією розуміється:
• наука про майстерність, способи взаємодії людини, знарядь і предметів праці;
• сукупність і послідовність методів та процесів перетворення початкових матеріалів, що дозволяють одержати продукцію із заданими параметрами.
Поняття «педагогічна технологія» останнім часом набуває все більшого поширення в освітній галузі. Саме в такому розумінні використовуємо тер¬мін «технологія» та його похідні («технологія навчання», «дидактичні технології», «освітні технології», «технології у навчанні», «технології в освіті»), які стосуються проблем педа-гогічних технологій і подані в педагогічній літературі та мають сьогодні більше трьохсот формулювань, залежно від того, як автори уявляють собі структуру й складові компоненти освітньо-технологічного процесу.
Отже, на відміну від методики особливості педагогічної технології полягають у наступному:
• проектування навчання здійснюється не на основі узагальнення досвіду, а на основі наукового пізнання освітньої практики;
• технологія відрізняється гарантованістю результатів незалежно від чинників і умов навчання;
• технологія орієнтуються на задачі й чітко описані умови, за яких гарантуються результати навчання.