Миколайчук Юлія
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. п. н., доцент Грітченко Т. Я.
Екскурсія як форма організації діяльності дітей виникла у педагогіці в той час, коли велася боротьба проти схоластики й вербалізму в навчанні й вихованні. Ще у XVIII столітті французький філософ Жан-Жак Руссо висловив думку про те, що екскурсії у природу розвивають у дітей творчу спостережливість, допитливість і самостійність у дослідженні навколишнього світу [5].
Екскурсія – це форма організації освітнього процесу, яка дозволяє проводити спостереження, а також безпосередньо вивчати різні предмети, явища і процеси у природних або штучно створених умовах [7].
Фенологічна екскурсія базується на вивченні фенологічних змін в живій та неживій природі та проводиться відповідно до пір року. На відміну від уроків у класі дає змогу учням сприймати природу безпосередньо різними органами чуття. Діти бачать об’єкти в природному середовищі, спостерігають взаємозв’язок рослин і ґрунту, тварин і рослин, залежності їхньої поведінки та умов існування від пори року і стану природи. Це дає можливість сформувати уявлення про природу як єдине ціле, в якому всі елементи перебувають у тісному взаємозв’язку, утворюючи природні угрупування [4].
Нині, у зв’язку з виходом екології на перший план, з’являється новий тип екскурсії – екологічна екскурсія. Поняття «екологічна екскурсія», визначається як форма екологічної освіти щодо організації освітнього процесу, що являє собою групове відвідування природних комплексів, яка дозволяє проводити спостереження, а також безпосередньо вивчати різні предмети, явища і процеси у природних або штучно створених умовах для формування індивідуальної екологічної картини світу з метою запобігання небажаних дій (прояв агресії у ставленні до об’єктів природи, жорстокість) і надання спрямованої допомоги дитині у процесі природничо-наукової освіти [1, с. 65].
Діти знайомляться з природою в усьому багатстві її фарб, звуків, запахів, форм. На екскурсії чіткіше простежується зв’язок явищ між собою. На екскурсії використовується основний метод ознайомлення дітей з природою – спостереження. На думку психологів, спостереження – це складна діяльність, основу якої становить свідоме цілеспрямоване сприйняття [8, с. 495].
У процесі спостереження формується така важлива особистісна якість, як спостережливість. На думку А. Жаркова, дивитися на предмет або явище і спостерігати його – речі різні. Аналізуючи об’єкт спостереження, розкладаючи його подумки на складові елементи, людина виокремлює в ньому найістотніші частини. Той, хто вміє виокремити найістотніше, специфічне в спостережуваному об’єкті, вважається спостережливою людиною [3, с. 15].
Основа спостереження – виявлення специфічних рис зовнішності та звичок птахів, комах. Спостережливість – риса, яка формується тим повніше, чим більше спостерігач практикується. Компенсуючи брак часу спостережень на екскурсіях, вчитель може дати дітям завдання додому зі спостереження за птахами [4, с. 44].
Екскурсії мають не лише освітні задачі (освоєння дітьми основних ознак пір року і змін, що відбуваються при цьому в рослинному і тваринному світі), але і виховні. На думку А. Жаркова, вже з першого класу потрібно виховувати в дітях любов до природи, допомагати їм бачити прекрасне в навколишній природі, відкривати для них світ великих почуттів і думок, сприяти тому, щоб діти ставали захисниками, друзями природи [4].
Знайомство із природою у початкових класах викликає у молодших школярів радість, бачачи та розуміючи свою єдність з природою, вони переживають турботу і тривогу про збереження і примноження природних багатств.
Кожна екскурсія у природу має бути уроком пізнання, а значить, і мислення, наголошував В. Сухомлинський. У статті «Слово до учнів» він писав: «…маленька людина, доторкаючись до природи є не байдужим спостерігачем, а трудівником, відкриває численні «чому?» і дає на них відповіді знов-таки споглядаючи, спостерігаючи й працюючи. Чому квітка соняшника повертається до сонця? Чому павук перед дощем залазить у гніздо, а перед хорошою погодою снує павутину? Чому в кота світяться очі? Чому перед висіванням насіння гріють на сонці? У момент напруженого роздуму над кожним з цих питань ваша думка, – роз’яснював Василь Олександрович учням, – безліч разів перемикається з одного об’єкта на інший, кажучи по-дорослому, предмет досліджується з усіх боків. При цьому ви вчитеся думати, спостерігаючи й спостерігати думаючи – ось смисл тієї школи мислення» [6, С. 612].
Успіх проведення екскурсій багато в чому визначається учителем, його майстерністю, любов’ю до природи, чуйним ставленням до дітей. Необхідно, щоб побачене відбилося і на естетичному вихованні дітей, викликало у них цілісний образ природи (екологічна картина світу).
Таким чином, екскурсії мають велике пізнавальне і виховне значення. Вони розширюють і поглиблюють знання молодших школярів. Діти бачать об’єкти природи у природному середовищі, спостерігають взаємозв’язок рослин із ґрунтом, тварин з рослинами. Це дозволяє сформувати у молодших школярів уявлення про природу як про єдине ціле, в якому всі частини найтіснішим чином пов’язані між собою. Окремі поняття, отримані на класних заняттях, екскурсіях зливаються у ширше поняття – «природа».
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Дерябо С. Д., Ясвин В. А. Экологическая педагогика и психология. Ростов-на-Дону : Феникс, 1996. 653 с.
2. Екологічні екскурсії – шлях до екологічної свідомості. Методичний посібник. URL: https://naurok.com.ua/ekologichni-ekskursi-shlyah-do-ekologichno- svidomosti-87385.html (дата звернення 12.10.2020 р.).
3. Жарков А. Д. Экскурсия как педагогический процесс: метод. рекомендации. Москва : ЦРИБ «Турист», 1995. 40 с.
4. Илюхин М. М. Особенности и средства показа в экскурсии : метод. рекомендации. Москва : ЦРИБ «Турист», 1990. 80 с.
5. Історія педагогіки /За ред. проф. М. В. Левківського, докт. пед. наук О. А. Дубасенюк. Житомир : Житомирський державний педагогічний університет, 1999. 336 с.
6. Сухомлинський В. О. Слово до учнів. Вибр. твори : в 5-ти т. Т. 5. Київ : Радянська школа, 1977. С. 609–613.
7. Фіцула М. М. Педагогіка. Київ : Академія, 2001. 528 с.
8. Шапар В. Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. Xарків : Прапор, 2007. 640 с.