Мельник Ірина
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: д. п. н., професор Комар О. А.
Як встановлено психологічними і педагогічними дослідженнями, пізнавальна діяльність відбувається на двох рівнях: відтворювальному і творчому. В працях вітчизняних вчених - психологів творчість виступає як найбільш характерна, специфічна риса мислення, яка відрізняє його від інших психічних процесів, і в той же час розглядається суперечний зв’язок її з відтворенням.
Ідеї про творчий характер мислення розроблялись в працях Б. Г. Анань’єва, П. Я. Гальперіна, А. В. Запорожця, Н. О. Менчинської А. Н. Леонтьєва та багатьох інших вчених. Серед робіт, присвячених питанням розвитку творчого мислення при вивченні математики слід відзначити праці В. А. Крутецького, Д. Пойя, Л. М. Фрідмана, Г. Н. Турецького.
Незважаючи на велику кількість теоретичних і практичних наробок з цього питання, великий досвід, набутий вчителями, система розвитку творчого мислення в школі ще не набула належного поширення. На жаль, і на сьогодні теоретичні наробки і окремий педагогічний досвід не стали необхідною нормою. Методичні розробки майже не знайшли свого відображення в підручниках, офіційних методичних посібниках, програмах підготовки вчителів; більше того, в підручниках початкової школи з математики взагалі відсутнє проблемне викладення матеріалу. Учні позбавлені можливості самостійної роботи з підручником і можуть отримувати навчальну інформацію лише від учителя.
Зі свого боку вчитель настільки обмежений часовими рамками, що без спеціальної підготовки, обладнання, забезпечення, часто просто перетворюється в інформатора; йому легше просто переповісти матеріал. В гонитві за виконанням програми в досить обмежений час, що надається навчальним планом, викладення матеріалу набуває все більш формального характеру.
Надалі навчальні плани передбачають подальше зменшення часу на вивчення математики. У підручниках з математики у початкових класах панує формалізм: вводяться поняття (трикутника, додавання, віднімання та ін.), відношення без їх визначення Все це не сприяє розвитку творчого мислення у дітей.
Якщо йтиметься і на далі в такому руслі, то на навчання дітей не достатньо буде не тільки дванадцяти, а й тринадцяти років навчання. Ключ до розв’язання цієї проблеми лежить в розробці нових технологічних підходів, один з яких і є розвиток творчого математичного мислення дітей.
У творчих пошуках вчителів виявляється два аспекти: розвиток пізнавальної діяльності учнів в процесі навчання та її направленість на найбільш важливі елементи змісту та освіти в цілому. При цьому відмічається необхідність дотримання всього комплексу принципів навчання. Кожен урок повинен будуватися відповідно с принципами педагогіки, серед яких принцип проблемності посідає одне з провідних місць.
Недотримання, відсутність хоча б одного з цих принципів в системі несе за собою порушення логіки предмету, порушує зв’язок з наступними ланцюгами програмного матеріалу.
Разом з цим, аналіз підручників з математики; з якими працюють школи, виявив цілий ряд недоліків, де є порушення принципу проблемності. Не завжди ефективно реалізується даний принцип на уроці математики, не повно враховуються всі параметри, всі особливості принципу проблемності. Скажімо, у підручнику математики 1 класу (Скворцова С., Онопрієнко О.) робота з відрізками починається раніше, ніж учні знайомляться з числом «0». На стор.20 передчасно вводиться позначення чисел цифрами 1, 2, 3, які до цього часу не вивчалися. Тут чітко проявляється порушення принципу проблемності.
Відмічаючи сучасне дидактичне значення проблеми, що розглядається, слід підкреслити, що для правильного вирішення даного питання, важливо з’ясувати всю специфіку навчання, а особливо принципу проблемності. Тільки на цій основі можна визначити та обумовити способи ефективного його використання.
В даній роботі ми сконцентрували увагу на проблемі, від вирішення якої залежить успіх педагогічної діяльності вчителя. Реалізацію принципу проблемності необхідно провести перш за все у загально-дидактичному плані.
Характерними особливостями проблемного навчання є утворення проблемної ситуації, з’ясування проблеми, що потребує розв’язання; з’ясування гіпотез даної проблеми; доведення вибраної гіпотези; загальний висновок – формулювання результатів розв’язання проблеми. У навчальному процесі проблема може бути представлена у формі проблемного питання або завдання. І проблемне завдання, і проблемне питання мають одне спільне: у їх змісті закладені потенціальні можливості виникнення проблемних ситуацій в процесі їх виконування. При проблемному навчанні найбільш повно реалізуються принципи активності та усвідомленого засвоєння знань, єдність змісту та методів навчання, навчання та виховання, єдність навчання та розвитку, та принцип міцності знань.
При експериментальному дослідженні ми виходили з того, що учні повинні:
1. Бачити проблему, тобто сприймати суперечливу інформацію.
2. Аналізувати інформаційно–пізнавальні суперечності; виокремлювати неузгоджені судження, несумісну інформацію, порівнювати, протиставляти, з’ясовувати їх зв’язки.
3. Формулювати проблему, тобто словесно виразити її у формі питання, задачі, завдання.
У розв’язанні проблеми можна виділити наступні етапи:
1. Розуміння проблеми, з’ясування протиріч.
2. Формулювання гіпотези, яка випливає з поданої умови.
3. Доведення гіпотези.
4. Загальний висновок.
Для розв’язання проблеми учні використовують такі прийоми навчальної діяльності, як знаходження розриву у зв’язках, висунення передбачення, формулювання вимог питання до окремих прикладів, встановлення комплексу причинно–наслідкових зв’язків. Поступове оволодіння учнями цими прийомами веде до формування вміння розв’язувати проблему.
Наприклад, розглянемо використання принципу проблемності на прикладі фрагменту уроку у 2-му класі при формуванні навичок усних обчислень.
Учням пропонується проблемна ігрова ситуація. Учням треба виконати усні обчислення і за результатами встановлення відповідності літерам скласти слово.
26 + 14 = Ключ: 48 – О Відповідь: 40 – Б
90 – 37 = 3 – А 53 – У
3 * 9 = 44 - Т 27 – Р
24 : 8 = 50 – Н 3 – А
62 – 18 = 27 – Р 44 – Т
27 + 29 = 40 – Б 56 – И
5 * 10 = 53 – У 50 – Н
48 : 1 = 56 – И 48 – О
Учні, розв’язуючи приклади, встановлюють ім’я персонажу.
Проблемність полягає тут у встановленні відповідності між числами і буквами, у розшифровці слова. Так формуються з одного боку навички усної лічби, а з другого – поняття відповідності між числами і об’єктами іншої природи.
При вивченні геометричного матеріалу, вже у першому класі можна давати завдання на порівняння предметів.
Ілюстрацією такої роботи може бути наступний фрагмент завдання.
Як підібрати відповідну «колону»
Після відпрацювання навичок порівняння, виділення суттєвих властивостей, вчитель повинен перейти до безпосереднього використання у процесі вивчення математичних понять, властивостей, відношень, правил.
Експериментальне дослідження показало, що широке застосування принципу проблемності значною мірою впливає не тільки на якість засвоєння навчального матеріалу, на рівень знань учнів (в експериментальному класі, де навчання проводилося проблемним методом, якість засвоєння матеріалу на 30% вищий, ніж у контрольному класі, де навчання проводилося звичайним, традиційним способом), а й на мотивацію пізнавальної діяльності дітей. Навчання для них стає більш цікавим, більш змістовним.