Кучеренко Ірина
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: д. п. н., професор Кравчук О. В.
Модернізації сучасної освіти, реалізації Концепції Нової української школи передбачає впровадження технологічного підходу до навчання, який відповідає новим компетентнісній парадигмі мовної освіти в Україні.
Технологічний підхід у царині педагогіки та лінгводидактики досліджували вітчизняні й зарубіжні науковці (М. Баранов, С. Бондар, С. Гончаренко, І. Дичківська, В. Загвязинський, О. Кучерук, О. Пєхота, М. Пентилюк, О. Пометун, Г. Селевко, С. Сисоєва та ін.).
Сучасне використання поняття «технологія» в галузі дидактики й лінгводидактики обґрунтовано вкоренилося в значенні дотримання змісту й чіткої послідовності етапів навчально-виховної діяльності, наука про мистецтво володіння процесом, майстерність педагога. О. Пометун переконана, що в наш час термін «технологія» все частіше використовують дослідники проблем організації процесу навчання, більш глибоко вивчаючи роль і функції учня, а також його взаємодії з іншими учасниками процесу навчання [4, с. 47]. Безсумнівно, «технологія» безпосередньо стосується уроку української мови, в межах якого здійснюється суб’єктна взаємодія учасників процесу навчання з метою досягнення задекларованої освітньої мети. Таким чином, поняття «технологія» у теорії і практиці сучасного уроку рідної мови розглядається нами у проекції з діями суб’єктів педагогічного процесу (вчителя й учня), які з одного буку підпорядковані дотриманню алгоритмізованим діям, нормам і правилам, а з іншого боку – творчо й імпровізовано здійснюють педагогічну діяльність задля досягнення запланованого результату. Імплементувати технологію у педагогічну сферу дозволяє технологічний підхід.
Технологічний підхід передбачає системний, організований, цілеспрямований вплив на процес учіння учнів, управління і керівництво їх пізнавальними діями з метою досягнення наперед визначених цілей мовної освіти. М. Кларін, досліджуючи інноваційні методи навчання, зазначив, що технологічний підхід передбачає:
- чітку постановку вчителем цілей, їх уточнення з орієнтацією на досягнення результатів;
- підготовку навчальних матеріалів та організацію навчання відповідно до наперед визначених цілей;
- оцінювання поточних результатів, корекцію навчання, спрямовану на досягнення поставлених цілей;
- підсумкову оцінку результатів [1, с. 19–21].
М. Пентилюк переконує, що технологічний підхід до уроку дозволяє «конструювати такий навчальний процес, який би відповідав змісту, меті й навчальним цілям, що ставить перед собою й учнями вчитель [3, с. 47]», «забезпечує системний спосіб його організації, спрямований на оптимальну побудову й реалізацію навчально-виховних цілей на діяльнісному підході [366, с. 49]». Технологічний підхід дозволяє на якісно новому рівні прогнозувати наперед визначений результат, поетапно здійснювати, порівнювати і корегувати навчальну діяльність на уроці мови, тому його впровадження в освітню практику, на наш погляд, є не тільки актуальним, а й науково виправданим та доречним у системі мовного навчання. Технологічний підхід сприяє цілеспрямованій реалізації мети мовної освіти, відкриває нові можливості для методичної варіативності в проєктуванні, організації й проведенні уроку української мови задля досягнення визначених цілей шкільного навчання, дозволяє по-сучасному змоделювати і реалізувати навчальне заняття, вдосконалити його зміст, модернізувати форми навчальної діяльності, синтезувати традиційні та інноваційні методи й прийоми навчання.
У науковому просторі поняття використовують також поняття «технологія навчання». О. Пометун тлумачить аналізовану дефініцію як «організацію процесу навчання, що передбачає певну систему дій і взаємодій усіх, але, насамперед, активних елементів навчального процесу (його учасників)»; «сукупність способів (методів, прийомів, операцій) педагогічної взаємодії, послідовна реалізація яких створює умови для розвитку учасників педагогічного процесу і передбачає його певний результат [4, с. 47]». В. Серіков трактує технологію навчання як законовідповідну педагогічну діяльність, що реалізовує науково обґрунтований проект дидактичного процесу і якій притаманний більш високий ступінь ефективності, надійності, гарантованості результату, ніж традиційним способам навчання [1, с. 105]. О. Кучерук під технологією навчання розуміє «послідовну реалізацію вчителем і учнями на практиці заздалегідь спроектованого навчального процесу, керовану систему методів і засобів досягнення наперед визначених цілей, з подальшим діагностуванням навчально-виховних результатів» і конкретизує термін «технологія навчання мови – це системне лінгвометодичне утворення, у складі якого інтегруються методи, форми і засоби навчання, орієнтовані на формування елементів власне предметних компетентностей учнів як цілей навчання під керівництвом учителя [2, с. 246]».
Отже, технологія навчання української мови – це системна лінгводидактична організація навчального процесу, побудованого на основі активної суб’єкт-суб’єктної взаємодії вчителя й учня; комплекс продуктивних та ефективних форм, методів, прийомів і засобів навчання, що мають комунікативно-діяльнісну основу; технологічна модель, алгоритм співпраці вчителя й учня, що забезпечує досягнення наперед визначеного результату.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Кларин М. В. Инновационные методы обучения в зарубежных педагогических поисках. М., 1994. 222с.
2. Кучерук О. Система методів навчання української мови в основній школі: теорія і практика : монографія. Житомир, 2011. 420 с.
3. Пентилюк М., Окуневич Т. Сучасний урок української мови. Х. : Вид. група «Основа», 2007. 176 с.
4. Пометун О. Інтерактивні методики та система навчання. К. : Шкільний світ, 2007. 112 с.