Івченко Олена
Уманський державний педагогічний
університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. п. н., доцент Лоюк О. В.
Розвиток освіти в Україні відбувається в контексті упровадження особистісно орієнтованого підходу до навчання, основна ознака якого – визнання учня суб’єктом навчальної діяльності, а, отже, актуалізується необхідність посилення процесуальних аспектів навчання, а саме: вчити школяра самостійно розв’язувати проблеми; шукати нову інформацію, опрацьовувати її, узагальнювати, зберігати і робити висновки тощо.
Основна роль у вирішенні поставлених завдань належить школі першого ступеня, яка, згідно з Державним стандартом початкової освіти, покликана забезпечити в умовах навчальної діяльності як провідної розвиток учня, здатного аналізувати та зіставляти факти, аргументовано захищати власну точку зору, творчо мислити, тобто формувати ключову компетентність початкової освіти – уміння вчитися [1]. Означене вміння передбачає набуття індивідуального досвіду участі школяра в навчальній діяльності, оволодіння рефлексивними вміннями.
Рефлексивні вміння учнів – «способи та прийоми аналізу, оцінки, контролю та корекції власної навчально-пізнавальної діяльності, сформовані в процесі їхньої мотивованої, самостійної урочної та позаурочної діяльності» [3, с. 18].
Структурними компонентами рефлексивних умінь є:
– мотиваційно-вольовий компонент: розуміння доцільності дій; бажання, прагнення до рефлексії; самоконтроль;
– діяльнісний компонент: вміння самостійно розробляти, здійснювати та коригувати покрокову стратегію досягнення результату навчальної діяльності;
– оцінний компонент: вміння сприймати та оцінювати на певному рівні себе та інших у цій діяльності та висловлювати ставлення до ситуації [3].
У освітньому процесі рефлексивні вміння дозволяють його суб’єктам організовувати та фіксувати результат стану розвитку, саморозвитку, а також причини позитивної чи негативної динаміки такого процесу.
Рефлексія, складниками якої є рефлексивні вміння, як психологічне новоутворення молодшого школяра, не формується спонтанно. Як і будь-яке психічне новоутворення, вона розвивається спочатку у спільній, колективно розподіленій діяльності, а потім стає внутрішньою дією свідомості. Це означає, що для розвитку дитини необхідно організувати її активну участь у спільній діяльності. При пасивному сприйнятті навчального матеріалу розвиток не відбувається. Саме власна дія дитини може стати основою формування рефлексивних умінь, в чому і полягає завдання для педагога.
Отже, рефлексивні вміння у дітей, перш ніж стануть індивідуальним надбанням, спочатку розгортаються у спільній діяльності дитини та вчителя – спочатку педагог демонструє всі рефлексивні операції (вказуючи послідовність дій), потім, при невдалому вирішенні дитиною завдання, дорослий є ініціатором розгляду підстав власних дій; далі, коли дитина самостійно здійснює цю функцію, дорослий допомагає виявити і зафіксувати розрив у змісті, а також долучити ресурси, яких не вистачає для розв’язання завдання, і перенести продукт рефлексивної діяльності безпосередньо в розв’язуване завдання. Окрім цього, вчитель демонструє і передає учневі критерії оцінки та контролю правильності результату дії, які надалі дозволяють останньому оцінювати та перевіряти себе та інших.
Проблема формування рефлексивних умінь потребує застосування методів навчання, які сприятимуть активізації компонентів досліджуваного феномену.
В контексті реалізації завдань мотиваційно-вольового компонента нами у роботі з учнями експериментального класу організовувалися такі вправи як «Різнокольорова квітка», «Сонечко та хмарка», «Райдуга настрою», «Смайлики», «Добре – погано», «Поділись враженням», «Букет настрою», «Чарівна лінійка», «Оцінювальні таблиці», «Дерево творчості», «Ромашка».
Стосовно діяльнісного компонента були використані такі вправи: «Сходинки успіху», «Дерево успіху», «Світлофор», «Алгоритм дії», «Переказ, опираючись на ... », «Озвучування», «Переказ», «Заборона», «Справа в капелюсі», «Кластери», «Гарячий стілець», «Оцінка – шкала», «Долоньки».
З метою формування оцінних умінь було проведено вправи «Рефлексивний екран», «Рюкзак», «Незакінчені речення», «Знаємо – Хочемо дізнатися – Дізналися», «Риб’ячий скелет», «Сенквейн», «Прибирання в будинку», «Передай думку іншими словами», «П’ять пальців», «ПМЦ».
Як засвідчили результати контрольного етапу експериментальної роботи, означені вище вправи позитивно вплинули на формування рефлексивних вмінь молодших школярів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Державний стандарт початкової освіти : затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 87 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2019 року № 688). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/688-2019-п#Text (дата звернення 15.11.2020 р.).
2. Легін В. Б. Рефлексивні вміння у навчальній діяльності молодших школярів. Молодий вчений. 2018. № 10 (1). С. 73–77.
3. Ушева Т. Ф. Формирование и мониторинг рефлексивных умений учащихся : методическое пособие. Красноярск : Поликом, 2007. 88 с.