Заворотна Вікторія
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. п. н., доцент Грітченко Т. Я.
Основним джерелом формування змісту природничо-наукової освіти є безпосередньо природнича освітня галузь та сучасний рівень розвитку природознавства як науки. Природничо-наукова освіта молодших школярів будується відповідно до загальних завдань Державного стандарту початкової загальної освіти. Зміст природничо-наукової освіти у початковій школі ґрунтується на загальнодидактичних та специфічних принципах. Розглянемо докладніше деяких з них.
Системну організацію природничо-наукової освіти у початковій школі забезпечує принцип систематичності на основі всіх його компонентів: цілей, змісту, методів і прийомів, засобів навчання, а також форм організації різних видів діяльності й контролю [4].
Провідним орієнтиром при приведенні змісту природничо-наукової освіти у відповідність з рівнем розвитку науки й техніки, з досвідом, накопиченим людською цивілізацією є принцип науковості. Відповідно до нього освітній процес має бути спрямовано на формування в учнів умінь і навичок наукового пошуку, на ознайомлення їх зі способами наукової організації праці, на розвиток їхньої пізнавальної активності. Цьому сприяє широке використання проблемних ситуацій, спеціальне навчання вихованців вмінню спостерігати явища, фіксувати й аналізувати результати спостережень, вмінню вести наукову дискусію, відстоювати свою точку зору, раціонально використовувати наукову літературу та науково-бібліографічний апарат [7]. Принцип науковості передбачає достатній рівень вірогідної навчальної інформації про устрій біосфери як середовища життя людства, розкриття об’єктивних законів і закономірностей сталого розвитку природних і природно-соціальних екосистем.
Основою всього процесу природничо-наукової освіти є принцип наочності. Він ґрунтується на закономірностях розвитку мислення від конкретного до абстрактного й пізнання навколишньої дійсності. Дитина молодшого шкільного віку мислить більше образами, ніж поняттями. Проте, формування абстрактних наукових понять відбувається швидше, якщо вони підкріплюються конкретними фактами у процесі проведення аналогій, порівняння тощо [6].
Принцип гуманізації виражає обов’язкове відображення у змісті природничо-наукової освіти моральних і правових нормативів й передбачає створення такого укладу життя освітнього закладу, в якому здійснюється спільна творча діяльність, взаємонавчання, взаємозбагачення та діалогічне спілкування суб’єктів освітнього процесу, створюються можливості для прояву і розвитку творчої індивідуальності кожного [6; 7].
Принцип демократизації освіти, який має на увазі доступність і відкритість будь-якого ступеня і форми освіти кожному індивіду, незалежно від статі, соціальної, національної, вікової групи [6]. Принцип демократизації природничо-наукової освіти вимагає уточнення. При його реалізації необхідно: планомірно здійснювати перехід від адміністративного управління до організованої підтримки, методичного забезпечення; переорієнтувати структуру і функції управління на діагностичні, аналітико-прогностичні методи й форми роботи; проявляти самостійність у виборі стратегії свого розвитку, цілей, спрямованості освітніх програм, методів і технологій навчання в рамках обов’язкових державних програм, норм і вимог до умов і результатів освітньої діяльності.
Принцип екологізації навчання передбачає вивчення екологічних явищ у взаємозв’язку з екосистемною цілісністю. Завданням екологізації освітньої діяльності визначається «розуміння тими, хто навчається, і тими, хто навчає, органічної єдності та взаємозалежності людини та природи» [1].
Засвоєння учнями природничо-наукових знань у художній діяльності (ліплення, конструювання, малювання, театральне мистецтво, різні види прикладного мистецтва) передбачає принцип естетизації навчання [7].
Принцип орієнтації дітей на вічні абсолютні цінності у процесі природничо-наукової освіти – людина, Батьківщина, сім’я, культура, праця, природа, світ. Вони охоплюють основні аспекти життєдіяльності та розвитку особистості й утворюють основу виховання екологічної культури [6].
Взаємодію всіх сфер теоретичної та практичної свідомості й різних видів діяльності учнів забезпечує принцип інтеграції екологічних, морально-естетичних, соціально-економічних і правових аспектів природничої взаємодії. Реалізація цього принципу забезпечує безперервний розвиток природничо-наукової освіти [3].
Принцип гнучкості навчання вимагає періодичного перегляду змісту природничо-наукової освіти відповідно до потреб людини й суспільства та передбачає використання різноманітних освітніх програм.
Необхідною умовою розвитку наукового мислення і пізнавальної мотивації у процесі навчання і виховання є принцип проблемності навчання. Інтегрувати різні галузі теоретичного знання і практичної діяльності людини дозволяє принцип міждисциплінарності відображають унікальність природничо-наукової освіти, їх здатність [1].
Також, одним із головних принципів природничо-наукової освіти є збереження постійного інтересу до пізнання навколишнього світу. Це можливо за умови, якщо педагог буде не транслятором готових знань, а людиною, яка виявить проблемні зони у матеріалі й допоможе учневі будувати зі своїх власних уявлень і знань про світ, свої теорії.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аквилева Г. Н. Практическая направленность преподавания методики предмета «Окружающий мир» в педвузе. Начальная школа. 2008. № 10. С. 100–103.
2. Амонашвили Ш. А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса. Минск : Университетское. 1990. 559 с.
3. Бех І. Інтеграція як освітня перспектива. Початкова школа. 2002. № 5. С. 5–6.
4. Вoлкoва Н. П. Педагoгiка : навч. пoсiб. 3-тє вид., стер. Київ : Академвидав, 2009. 616 с.
5. Костюк Н. Т. Об’єктивна зумовленість і діалектика інтеграції сучасного наукового знання. Київ : Вища школа, 1998. 327 с.
6. Савченко О. Я. Дидактика початкової освіти : підруч. для студ. вищ. навч. закл. Київ : Грамота, 2012. 504
7. Фіцула М. М. Педагогіка. Київ : Академія, 2001. 528 с.