Димитрашко Ірина
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. п. н., доцент
Шевчук І. В.
Процеси демократизації та гуманізації суспільства, бурхливий розвиток інформаційних технологій, а також можливість виникнення негативних наслідків їх застосування для людства ставлять перед загальноосвітніми закладами завдання формувати новий тип випускників – толерантних, відкритих до демократичного спілкування, здатного критично оцінювати події навколишнього світу й адекватно на них реагувати. Тому одним із основних завдань системи освіти України є підготовка громадян, здатних критично мислити і на високому інтелектуальному рівні розв’язувати проблеми, що постають перед українським суспільством. Ключова роль критичного мислення в розвитку сучасної особистості спричинена невизначеністю перехідних кризових процесів, динамічністю соціальних систем та зростанням обсягів інформації, необхідністю враховувати ризики при прогнозуванні.
Мета сучасної школи – навчити молодих людей самостійно здобу¬вати знання, знаходити найоптимальніші вирішення певної проблемної ситуації, аргументовано відстоювати власну позицію, чітко висловлювати свою думку, мати розвинені комунікативні здібності. Як відомо, окремі навички критичного мислення формуються стихійно, якщо людина має достатньо багатий життєвий досвід. Проте такий досвід відсутній у більшості учнів. Учні не отримують навичок критичного мислення автоматично. Молода людина має пройти через систематичний про¬цес критичного аналізу та критичної рефлексії, їй необхідно мати до¬свід обробки інформації, продукування оригінальних ідей. Цей процес не лише допоможе учням під час роботи з інформацією в школі, але й стане основою для подальшого незалежного критичного мислення та розмірковування. Бо вміння критично просіювати інформацію, переві¬ряти її на предмет достовірності та вагомості, ігнорувати нерелевантну знецінену інформацію необхідні сучасній людині для досягнення успіху в світі, що швидко змінюється [2].
Очевидно, що критичність мислення необхідно формувати та роз-вивати в навчальному процесі. Для цілеспрямованого виховання у дітей критичного мислення необхідно запровадити впорядковану методичну систему організації навчальної діяльності. Критичне мислення виховується внаслідок добре продуманого навчального плану, реалізація якого дозволить учням послідовно підійти до усвідомленого формування відповідних умінь критичного мислення та їх застосування на практиці. Навчання критичному мисленню приводить учнів до чіткого розуміння того, що отримані результати залежать від способу їх отримання.
Існуюча практика формування критичного мислення школярів свідчить, що критичність мислення відповідає прогресивній педагогіці і є стрижнем добре задуманої реформи освіти, що задовольняє потреби школярів, які набувають досвіду спрямовувати свою енергію на добрі справи, звісно, і суспільства загалом.
Як свідчить аналіз наукової літератури, можна виділити такі основні аспекти в розкритті сутності критичного мислення: діяльнісно-процесуальний, морально-особистісний і психолого-педагогічний. Прихильники діяльнісно-процесуального підходу (О. Бандурка, І. Загашев, І. Кенєва, Ю. Мінаєв, Н. Тихонська, Т. Воропай, О. Тягло, О. Коржуєв, Ч. Купісевич, Г. Липкіна, М. Ліпман, С. Кілі, В. Руджеро, Р. Пауль, А. Ребер, Д. Халперн, Т. Хачумян та інші) відзначають, що критичність мислення передбачає оцінку якості розумового процесу, наявність специфічних розумових операцій, а саме: оцінних, рефлексивних дій, навичок са¬мооцінки та коригування, що сприяють покращенню та ефективності інтелектуальної діяльності людини [1].
Так, на думку відомого українського дослідника проблеми критичного мислення О. Тягла [3], критичне мислення забезпечує систематичне вдосконалення процесу й результатів розумової діяльності на основі її критичного аналізу, розуміння та оцінки. Вчений трактує критичне мислення як активність розуму, спрямованого на виявлення й виправ¬лення своїх помилок, точність тверджень і обґрунтованість міркувань. В інших своїх працях О. Тягло пише, що помилки мислення, прийоми їх ідентифікації, критики і подолання є предметом логічних досліджень. Якщо розум людини спрямований на аналіз міркувань з метою виявлення та усунення можливих помилок – своїх або опонента – можна говорити про критичне мислення.
М. Ліпман характеризує критичне мислення як майстерне, відпові¬дальне мислення, яке ґрунтується на визначених критеріях, є чутливим до контексту й самокоригується. З урахуванням того що розумова ді¬яльність характеризується мотивами, цілями, системою дій та операцій, М. Ліпман виділяє такі етапи у критичному осмисленні особистістю власної та партнерської діяльності: критика практики своїх колег; самокритика; корекція практики інших; самокорекція.
Критично мисляча людина здатна проаналізувати інформацію, зі-брану з різних джерел, оцінити її достовірність, адекватність конкретній проблемній ситуації, суперечливість даних, аргументів для доведення. Однією з основних ознак критичного мислення є здатність виявляти і виправляти помилки у власних і чужих міркуваннях.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Липкина А. И. Критичность и самооценка в учебной деятельности / А.И.Липкина, Л.А.Рыбак. - М.: Просвещение, 2000. – 141 с.
2. Марченко О.Г. Формування критичного мислення школярів / О.Г.Марченко. – Х.: Вид.група «основа»: «Триада», 2007. -160с.
3. Тягло А. В. Критическое мышление: проблема мирово¬го образования XXI века / А.В.Тягло, Т.С.Воропай. – Харьков: Ун-т Внутр. Дел, 1999.— 285 с.