Височанська Ольга
Уманський державний педагогічний
університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. п. н., доцент
Побірченко О. М.
Однією з вагомих проблем нинішнього суспільства є виховання високодуховної, висококультурної естетично вихованої людини. Тому перед сучасною школою стоїть завдання сформувати естетично розвинену особистість із високим національним культурним потенціалом, усталеним художньо-естетичним смаком.
У Національній концепції художньо-естетичного виховання дітей в Україні зазначено, що становлення української державності передбачає орієнтацію на Людину, націю, пріоритети духовної культури [3]. А місією нової української школи є допомогти розкрити і розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини на основі партнерства між учителем, учнем і батьками, бо кожна дитина неповторна, наділена від природи унікальними здібностями, талантами та можливостями [5]. Відтак, звернення до питань теорії і практики художньо-естетичного виховання є важливим засобом формування всебічно розвинутої, духовно багатої особистості.
Загальна мистецька освіта є підсистемою шкільної освіти, що гармонійно поєднує навчання, виховання і розвиток дітей і молоді засобами мистецтва та покликана підготувати їх до активної участі в соціокультурному житті, до подальшої художньо-естетичної самоосвіти. Відомо, що мистецька освіта є посередником між суспільно значущими культурними цінностями й особистісними цінностями людини та забезпечує набуття ключових і предметних мистецьких компетентностей, формування прагнення і здатності до художньо-творчої самореалізації і духовного самовдосконалення протягом життя [4, с. 36].
Загальна мистецька освіта, як зазначає Л. Масол, є ядром системи художньо-естетичного виховання і розглядається у двох значеннях:
- широкому (соціальному) як процес духовно-естетичного збагачення особистості через залучення до цінностей мистецтва в соціокультурному просторі (естетична соціалізація);
- вузькому (суто педагогічному) як забезпечення спеціально організованих педагогічних умов формування духовного світу особистості засобами мистецтва в закладах освіти [4, с. 36].
Під час опанування мистецьких цінностей учні засвоюють певні знання і набувають різноманітних умінь, які є засобом художнього розвитку – тобто становлення особистості як суб’єкта художньої діяльності, що передбачає розвиненість сенсорної та емоційно-почуттєвої сфер, образно-асоціативного мислення, загальних і спеціальних здібностей і якостей [4, с. 36].
Нині уроки мистецтва в школі не можуть бути основним джерелом художньої інформації для учнів. Важливу роль відіграє також ціннісно-орієнтаційна або світоглядно-аксіологічна функція, котра сприятиме вихованню естетичних смаків і цінностей учнів, формуванню адекватних критеріїв оцінки різноманітних явищ у сфері мистецтва, що зможуть нейтралізувати зовнішні антихудожні впливи мікро- і макросередовища [4, с. 38].
Як зазначають дослідники, поняття «смаку» є досить суперечливим та не має достатньо чіткого визначення. Приміром, Кант вважав, що «смак» – це «здатність судити про красу». Сучасні учені «художньо-естетичний смак» зазвичай розглядають як здатність людини до естетичної оцінки явищ дійсності та мистецтва [2].
Зокрема, В. Шестаков визначає категорію смаку як суміжну категорію по відношенню до сфери «естетичного» та «художнього» та розглядає її в двох аспектах: як естетичну і як художню. Тобто, одного боку, смак виступає як ознака досконалості, як якість, що необхідна для повноцінного естетичного розвитку особистості, не відносячись до того, чи займається ця особистість мистецтвом чи ні. З іншого боку, протягом багатьох віків у смаку бачили ознаку художнього таланту [6].
Звертаючись до проблеми художньо-естетичного смаку, варто погодитися із висновками Ю. Блудової про те, що художньо-естетичний смак – це здатність людини на основі естетичного досвіду та художньо-естетичних знань емоційно оцінювати естетичні властивості навколишнього світу та мистецтва, відрізняючи прекрасне від потворного, що знаходить своє вираження в естетичних інтересах, потребах, здатності до цілісного сприйняття творів мистецтва та отримання естетичної насолоди від спілкування з прекрасним (ідеалом); прагненні виражати власні почуття та переживання від сприйнятих естетичних об’єктів у художньо-творчій діяльності [2].
Нині художньо-естетичне виховання відіграє неабияку роль у формуванні гармонійно розвиненої особистості дитини, зокрема молодшого школяра. Естетичне виховання в початковій школі передбачає цілеспрямований, організований процес формування у дітей розвиненої естетичної свідомості, художньо-естетичного смаку, здатності сприймати, творити й цінити прекрасне, поводитись культурно і достойно. Систематичний естетичний вплив на учнів у початковій школі сприяє формуванню в них естетичних почуттів, смаків, поглядів і художніх здібностей, вміння здійснювати це практично[1].
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алісійчук О.С. Морально-естетичне виховання молодших школярів. К.: Академія, 2001. 160 с.
2. Блудова Ю. О. Формування художньо-естетичного смаку дітей молодшого шкільного віку засобами регіональної культурно-історичної спадщини: дис. … канд. пед. наук: 13.00.07. Київ, 2018. 323 с.
3. Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах : додаток до наказу Міністерства освіти і науки України від 25.02.2004 № 151/11. URL : http://uazakon.com/document/fpart77/idx77597.htm. (дата звернення : 19.05.2021).
4. Масол Л. М. Методика навчання інтегрованого курсу «Мистецтво» у 1-2 класах ЗЗСО на засадах компетентнісного підходу. Навчально-методичний посібник. URL: https://cutt.ly/rTBC4HY (дата звернення : 19.09.2021)
5. Нова українська школа: концептуальні засади реформування середньої школи.URL: https://cutt.ly/oTBVwu0 (дата звернення : 19.05.2021).
6. Шестаков В. П. Эстетические категории. Опыт систематического и исторического исследования. Москва : Искусство, 1983. 358 с.