Білозор Неля
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: д. п. н., професор Комар О. А.
Будь-який процес навчання, який будується на засадах технологічності має певні особливості щодо його організації та здійснення: використовуються специфічні методи, прийоми форми та засоби навчання.
Навчання – цілеспрямований процес взаємодії між учителем та учнями з метою їх розвитку, освіти і виховання. Ступінь активності учнів у цій взаємодії різний. Нова стратегія освіти передбачає особистісно орієнтоване навчання. Колись роль учня в системі освіти мала виходити з потреб держави. Сьогодні акценти розставлено інакше : маємо зробити людину такою, щоб вона могла вирішувати державні завдання за своїм покликанням, бути високоморальною, духовно розвиненою, мобільною у своєму розвитку. Сутністю особистісно орієнтованих технологій є партнерство всіх учасників навчально-виховного процесу утвердження ідей гуманізму, стимулювання до творчості й самореалізації як учнів так і вчителів.
Технології орієнтовані на особистість учня найбільш сприятливі для впровадження у навчальний процес початкової школи, саме тому є потреба розглянути їх особливості. Якщо звернутися до класифікації педагогічних технологій, то особистісно орієнтовані – це вид технологій за підходом до дитини, але їх можна віднести й до технології співробітництва; за рівнем застосування – це загальнопедагогічні технології; за філософською основою - технології гуманізму ; за концепцією засвоєння – розвиваюча , за характером змісту і структури – навчально-виховні, за домінуючим методом – діалогічні та проблемно-пошукові.
Особистісно орієнтоване навчання – організація навчання на засадах глибокої поваги до особистості вихованця, врахування особливостей індивідуального розвитку, ставлення до нього як до свідомого відповідального суб’єкта навчально-виховної взаємодії; передбачає формування цілісної свідомості, яка усвідомлює свою гідність і поважає інших людей.
Сьогодні різні автори називають різноманітні технології, які належать до особистісно орієнтованих технологій.
До особистісно орієнтованих технологій (за О. М. Пєхотою) належать: Вальдорфська педагогіка, технологія саморозвитку (М. Монтессорі), технологія організації групової навчальної діяльності школярів, технологія розвивального навчання, технологія формування творчої особистості, проектна технологія.
Звісно, що організація та здійснення навчального процесу на засадах даних технологій багато чим відрізняється, але є деякі ознаки, які спільні для всіх технологій:
• зосередження на потребах учнів;
• діагностична основа навчання;
• співпраця, співтворчість між вчителем і учнями;
• ситуація вибору і відповідальності;
• турбота про фізичне та емоційне благополуччя учнів;
• переважання навчального діалогу;
• метод-дискусія у навчанні;
• пристосування методики до навчальних можливостей дитини;
• використання сукупності проблемних, дослідницьких, пошукових, творчих методів, прийомів та засобів, що сприяють розвитку творчого мислення та уяви;
• стимулювання розвитку і саморозвитку учня;
• рефлексія;
• розумова діяльність, що виявляється в чітких думках у вигляді констатації того, що відбувається з іншими людьми і з самою людиною.
Вище зазначені ознаки випливають із сучасного принципу співробітництва, який передбачає :
1) особистісно орієнтоване спілкування (задоволення потреби дитини в особистісному контакті з педагогом, моральна підтримка, повага до учня, визначення його людської гідності, розуміння душевного стану в момент розмови, заміна «залізної» дисципліни діловим співробітництвом, гармонізація «хочу» і «треба»);
2) збагачення змісту освіти емоційним, особистісно значущим матеріалом, стимулювання позитивних інтелектуальних почуттів, якомога повніша і послідовна диференціація та індивідуалізація у навчальній і виховній роботі (зміст, спосіб постановки завдання, міра педагогічної підтримки, оцінювання);
3) діалог між дітьми і вчителем як домінуюча форма навчального спілкування, спонукання до вільного обміну думками, враженнями (вчитель не озброює, не передає, не навчає, а організує, стимулює, співпрацює з учнем);
4) надання учням можливості вільного вибору навчальних завдань і способів поведінки у складних моральних колізіях;
5) залучення школярів до самоаналізу способів діяльності, спонукання до самоконтролю, самооцінки і самовдосконалення в різних видах діяльності;
6) опора на тривалу стимуляцію активного пізнання;
7) побудова уроків як розгорнутої навчальної діяльності, коли учні самостійно ставлять і розв’язують у співпраці з педагогом навчальні задачі;
8) багатоваріантність, гнучкість форм організації різних видів діяльності (індивідуальна, парна, групова, колективна).
Технології навчання проектують механізм управління перетворенням і розвитком особистості учня шляхом пізнавально-інструментальної сукупності дій вчителя та учнів. Інструментувати навчання як вільно обрану учнем діяльність - це й означає, по-перше, створити найкращі умови для його цілеспрямованого, соціальне і педагогічне значущого розвитку, збагачення знаннями, досвідом, а по-друге, керувати цим процесом відповідно до потреб його внутрішніх сил, тобто позиції самої дитини, її інтересів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Комар О.А. Інноваційні підходи до організації навчання молодших школярів. Початкова школа. 2016. С. 21-24.