Костенко Марина Миколаївна
Здобувачка другого (магістерського) освітнього рівня вищої освіти
Науковий керівник:
к. пед. н., доцент,
доцент кафедри виховних технологій та педагогічної творчості
Дзюбенко І. А.
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Упровадження нової особистісно зорієнтованої освітньої парадигми потребує принципово іншого підходу до визначення якісних характеристик освітнього процесу будь-якого рівня та спрямування.
Про важливе значення педагогічної освіти в соціально-економічному розвитку суспільства наголошено у Концепції розвитку неперервної педагогічної освіти в Україні (10 вересня 2012 р.): «Метою розвитку неперервної педагогічної освіти є відтворення людського капіталу та інтелекту суспільства для забезпечення сталого людського розвитку країни через якісну підготовку педагогічних кадрів для всієї сфери освіти, створення ефективної системи підготовки та підвищення кваліфікації науково-педагогічних і педагогічних працівників на основі поєднання національних надбань світового значення та усталених європейських традицій, забезпечення розвитку педагогів, здатних у процесі постійного удосконалення здійснювати професійну діяльність на засадах гуманізму, демократії, вільної конкуренції та високих технологій, а також забезпечувати неперервну освіту громадян, здійснюючи практичну реалізацію освітньої політики як пріоритетної функції держави» [3].
Науковці (І. Дзюбенко, В. Завіна, О. Кондаков, В. Краєвський, О. Овчарук, І. Підласий, О. Пометун, Дж. Равен (один з авторів компетентнісного підходу в системі освіти Англії)), дійшли висновку про те, що, попри різноманітність формулювань цього поняття, всі дослідники одностайно визнають складність та поліфункціональність поняття, інтеграцію всіх складових феномену, особистісний досвід як системотвірний критерій компетентності учня.
Становлення особистості забезпечується постійним удосконаленням його компетентностей.
Відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти компетентність складається із знань, умінь, досвіду, цінностей, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці.
В освітній підготовці учнів на сформованість їхньої інтелектуальної компетентності важливе значення мають пізнавальні процеси, моделі та технології, уміння й навички застосовувати засоби і методи інтелектуальної обробки та аналізу інформації в різних видах діяльності; уміння застосовувати сучасні інноваційні технології в майбутній професійній діяльності.
Виходячи із нашого розуміння навчально-пізнавальної діяльності та сутності інтелектуальної компетентності, структуру інтелектуальної компетентності розглядаємо в єдності мотиваційного, інтелектуального і діяльнісно-творчого критеріїв .
Розглядаючи мотиваційний критерій інтелектуальної компетентності учнів початкової школи, встановлено, що при навчанні усвідомлюються цінності та важливість освіти, життєві цілі та їх відповідність навчальному процесу, аналізуються переваги і недоліки, які можуть вплинути на успішну кар’єру, визначаються резервні варіанти.
Як зазначає Л. Коберник [2, с. 11–12], саме на основі нової соціальної ситуації розвитку відбувається докорінна зміна змісту та співвідношення основних мотиваційних тенденцій особистості учня, що зумовлюють зміну й інших його психологічних особливостей. Учні хвилюються про те, як знайти своє місце в житті, вибрати професію відповідно до своїх можливостей і здібностей, визначити сенс життя, як стати сучасною людиною, як улаштувати особисте життя тощо.
Дослідники цієї проблеми (Л. Божович, Р. Бернс, І. Кон, О. Мудрик та ін.) підкреслюють, що в цьому віці відбувається різка зміна внутрішньої позиції, яка полягає в тому, що основною характеристикою особистості стає спрямованість у майбутнє, усвідомлення свого місця в майбутньому, своєї життєвої перспективи – центральний момент психічного й особистісного розвитку у віці 7-10 років.
Мотиваційний критерій зорієнтований на інтереси професійної діяльності, її кінцеві результати; на особистість, прагнення до реалізації власних можливостей, здібностей, особистісних якостей (когнітивних змін); ступінь активності і самостійності розумової діяльності. Він припускає наявність інтересу до інноваційних технологій, що характеризує потребу учня у знаннях, в оволодінні ефективними способами організації освітньої діяльності.
Формування позитивного ставлення до професії є важливим чинником підвищення навчальної успішності учнів початкової школи. Але саме по собі позитивне ставлення не може мати істотного значення, якщо воно не підкріплене уявленням про навчання. Тільки усвідомлення відповідальності за професійне втручання формує в учнів початкової школи потребу у самовдосконаленні важливих якостей, умінні проектувати особистісну траєкторію індивідуального розвитку, позитивне ставлення до навчання [2, с. 42]. На нашу думку, основним критерієм освітньої підготовки учнів початкової школи необхідно вважати знання та вміння мислити.
До інтелектуального критерію відносимо уміння здобувати нові знання з різних джерел, самостійно працювати з різними джерелами, виділяти головне, добирати та структурувати навчальний матеріал, аналізувати здобувати нові знання, необхідні для їх продуктивного розв’язування задач, аналізувати розв’язки і результати, зіставляти результати, здійснювати пошукову евристичну діяльність.
Діяльнісно-творчий критерій покликаний сприяти формуванню і розвитку в учнів різноманітних способів діяльності, творчих здібностей, необхідних для самореалізації особистості у пізнанні, трудовій, науковій, художній та інших видах діяльності. Діяльнісна складова діяльнісно-творчого критерію базується на методах і прийомах навчання та взаємопов’язаній діяльності вчителя і учнів. Методи навчання відображають не тільки глибину навчального змісту, а й спрямованість розвитку особистості, забезпечують формування індивідуального стилю його діяльності.
Виділені критерії та показники інтелектуальної компетентності в учнів взаємопов’язані і взаємообумовлені, проте ступінь їх впливу на становлення компетентності динамічний, і змінюється відповідно до етапу становлення інтелектуальної компетентності учнів початкової школи і рівня її сформованості.
Список використаної літератури
1. Дзюбенко І. А. Формування пізнавально-інтелектуальної компетентності майбутніх учителів : монографія. Умань : «Візаві», 2020. 369 с.
2. Коберник Л. Конфліктні форми поведінки: виникнення та подолання в юнацькому віці: Методичні рекомендації. Умань: Алмі, 2009р. 77 с.
3. Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти. Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України. 2018. № 4-5. С. 3-56.