Тимошина Кристина Валеріївна
Здобувачка другого (магістерського) освітнього рівня вищої освіти
Науковий керівник:
к. пед. н., доцент,
доцент кафедри виховних технологій та педагогічної творчості
Дзюбенко І. А.
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Основну роль у формуванні інтересу до навчання відіграє початкова школа, оскільки саме в молодшому шкільному віці навчальна діяльність стає провідною і в цей час створюються передумови успішної освіти протягом життя.
В умовах модернізаційних перетворень у національній системі освіти на засадах компетентнісного підходу особливого значення набуває формування в учнів компетентності вміння вчитися, що визначається інтересом до навчання, здатністю здобувати знання, мобілізувати їх та використовувати в конкретних ситуаціях. Ця компетентність, зважаючи на її значущість для досягнення життєвого успіху, задекларована в «Європейській довідковій рамці ключових компетентностей для навчання впродовж життя», як і спілкування рідною та іноземними мовами; математична компетентність та компетентність в галузі науки і техніки; цифрова компетентність; соціальна, міжособистісна і громадянська компетентність; ініціативність і підприємливість; культурна освіченість і виразність. В Україні, згідно з програмним документом Міністерства освіти і науки України «Концептуальні засади реформування середньої освіти «Нова українська школа» (2016), ключовими визначено такі самі компетентності.
На теоретико-методологічному рівні феномен компетентнісного підходу в освіті та уміння вчитися як ключової компетентності є предметом міждисциплінарних досліджень українських і зарубіжних науковців (І. Бех, І. Гавриш, К. Колінз, О. Локшина, О. Овчарук, Л. Пуховська, Дж. Равен, Г. Терещук та ін.). Водночас, незважаючи на ґрунтовне висвітлення цього питання українськими та зарубіжними науковцями, воно залишається актуальним і потребує подальшого дослідження з метою подолання низки суперечностей між: суттєвим зростанням у ХХІ ст. ролі здатності особистості до освіти протягом життя та недостатнім рівнем сформованості компетентності інтересу до навчання в учнів загальноосвітньої школи загалом та початкової зокрема; потребою закладів загальної середньої освіти у впровадженні в практику роботи системи заходів із формування в учнів початкової школи компетентності інтересу до навчання та недостатнім рівнем теоретичного обґрунтування означеного процесу; необхідністю впровадження в освітній процес початкової школи навчального предмета, провідною метою якого є формування в учнів компетентності вміння вчитися, та відсутністю його відповідного навчально-методичного забезпечення.
У сучасний період в нормативних документах, що визначають аксіологічні імперативи розвитку системи освіти в Україні, серед освітянської спільноти, у наукових джерелах наголошується на доцільності модернізації системи освіти в Україні на засадах компетентнісного підходу [1, 2, 3]. Так, у Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки підкреслюється, що для здійснення стабільного розвитку суспільства і нового якісного прориву в національній системі освіти необхідно забезпечити у загальній середній освіті перебудову та оновлення цілей, змісту, форм і методів організації навчально-виховного процесу на засадах компетентнісного підходу, тобто зробити перехід до особистісної орієнтації компетентнісної парадигми освіти [3, с. 3, 10].
У Національній доктрині розвитку освіти також наголошується на необхідності створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя. Вбачається формування в дітей та молоді сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей, навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості [2, с. 2].
Державний стандарт початкової загальної освіти (2011) ґрунтується на засадах особистісно орієнтованого та компетентнісного підходів [1, с. 1]. До того ж у документі наголошується, що молодші школярі повинні оволодіти ключовими компетентностями, які передбачають їх особистісно-соціальний та інтелектуальний розвиток, формуються на міжпредметній основі та є інтегрованим результатом предметних і міжпредметних компетенцій [1].
Важливими є програмні документи Міністерства освіти і науки України «Концептуальні засади реформування середньої освіти «Нова українська школа» (2016) та «Нова українська школа: основи Стандарту освіти» (2016) [4]. Новий Стандарт також опирається на компетентнісний підхід і пропонує інструменти для перенесення цього підходу в навчальні програми, а саме зміщення центру ваги від нагромадження фактів до розвитку вмінь; зменшення кількості предметів й інтегрованість змісту [4, с. 10, 12].
Розбудова інформаційного суспільства: інтенсивний потік накопичення інформації, швидкий темп амортизації знань та застарівання професій – потребують суттєвих змін у сучасному суспільстві, зокрема в системі освіти. Модернізація освіти в даних умовах передбачає підготовку особистості, здатної швидко адаптуватися в мінливому інформаційному світі, готової до самоосвіти та навчання протягом життя. Саме тому пріоритетним напрямом реформацій є впровадження компетентнісного підходу.
Список використаних джерел
1. Державний стандарт початкової загальної освіти. Затв. Кабінетом Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/462-2011-%D0%BF.
2. Національна доктрина розвитку освіти. Затв. Указом Президента України № 347/2002 від 17 квітня 2002 р. URL : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/347/2002.
3. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року. Затв. Указом Президента України № 344/2013 від 25 червня 2013 р. URL : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/344/2013.
4. Нова українська школа: основи Стандарту освіти. / за ред. М. Товкало. Львів, 2016. 64 с.