Плешко Світлана Василівна
Здобувачка другого (магістерського) освітнього рівня вищої освіти
Науковий керівник:
к. пед. н., доцент,
доцент кафедри виховних технологій та педагогічної творчості
Добридень А. В.
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Серед найважливіших завдань покращення рівня якості початкової освіти сьогодні є формування готовності молодших школярів проявляти активність, зокрема комунікативну, у життєдіяльності, творчо самореалізовуватися в суспільстві. Комунікативні вміння та навички мають вагоме значення серед особистісних проявів учнів початкової школи та опираються на психічні процеси сприймання, мовлення, творчу уяву, мислення тощо, що дозволяє цілісно розкритися чутливій та розумовій сферам особистості.
Здавна початкова освіта була важливою ланкою освіти й виховання майбутнього покоління. Дитина молодшого шкільного віку піддатлива на виховний вплив ззовні. Психологами (Л. Виготський, Д. Эльконин, Л. Занков, В. Давидов, Г. Щукіна) встановлено, що для молодшого школяра характерно прагнення до активної діяльності, до контактів із людьми, що дозволило дійти висновку, що найважливішими розвиваючими способами є діяльність й спілкування. У педагогічній науці в працях О. Киричука, Х. Лійметса, Л. Новикової спілкування виокремлюється як складова теоретичної проблеми. А. Мудриком висвітлення спілкування відбувається як фактор виховного впливу на учнів. Дослідниками М. Виноградовою, В. Котовим, Г. Щукіною розкриваються важливі аспекти спілкування та комунікації школярів під час навчальної пізнавальної та практичної діяльності.
Період молодшого шкільного віку активно пропонує учням включатися в різноманітну практичну пізнавальну діяльність на виховних заняттях.
При організації позаурочних виховних заходів педагог має сприяти в допомозі учням ефективно самовиразитися найбільш успішними способами. У цьому метою вчителя є забезпечення формування комунікативних умінь і навичок, підвищення оволодіння новим матеріалом, що має бути врахований при створенні творчих навчальних завдань. Безперечно, педагогу потрібно дотримуватися важливих принципів особистісно-орієнтованого освітнього процесу, коли виокремлюється унікальність та індивідуальність кожної дитини, важливим є сприяння у розвитку творчості дітей, виявлення їхніх індивідуальних здібностей, а взаємодія між учителем та молодшими школярами має відбуватися з урахуванням цих особливостей [2]. Потрібно пропонувати учням творчі завдання та враховувати прояв ними досить стійких індивідуальних особливостей, які вимагають здійснювати спеціально організований творчий процес, особливо у роботі з мовленнєвими вправами та комунікативними завданнями для можливості індивідуального виявлення та створення емоційно сприятливих умов для самовираження молодших школярів.
Під час позаурочних виховних заходів потрібно забезпечити усвідомлення учнями основних правил спілкування та взаємодії, здійснювати чіткий контроль при їх виконанні:
- вільний прояв самовираження та самореалізації;
- самостійність під час творчості не треба оцінювати, порівнювати, критикувати;
- має проявлятися задоволення власною діяльністю, особливо для учнів із заниженою самооцінкою;
- результати діяльності потребують особливої уваги [5].
Важливим для вчителя в освітньому процесі є вміння втримувати увагу молодших школярів. У навчальній діяльності потрібно дозувати концентрацію уваги учнів на інформації від учителя та самостійній роботі під час виконання творчих завдань, у спілкуванні, обговоренні подій та взаємодії з однокласниками, проведення дидактичних ігор та ін.
Під час позаурочних виховних заходів доцільно враховувати певні принципи, які характеризують особливості емоційності, унікальності, самовираження, успішності, спільної творчості в освітньому процесі [3]. Процес самореалізації учнів у виховній діяльності відбувається постійно з розвитком їхньої творчості. Школярі повинні мати наявну можливість для втілення власного творчого потенціалу, творити за своїми бажаннями, без примусу та нав’язування від оточення. Під час виконання дітьми творчих навчальних завдань, які пропонуються вчителем, відбувається реалізація власних задумів та ідей, з’являється усвідомлення власних можливостей, формується індивідуальність, самостійність, здатність використовувати різні способи діяльності та засоби вираження емоцій і відчуттів.
Процес творчості є конкретною діяльністю, у результаті якої створюються нові матеріальні та духовні цінності, і значну роль відіграє прагнення до самовираження та самореалізації, розкриття та розширення власних творчих здібностей. Творчі завдання не повинні мати зразок та орієнтувати на певний результат. Зацікавленість та унікальність конкретного результату є продуктом індивідуальної та колективної діяльності. Вагомим для учнів є значення певних емоційних відгуків і переживань. У молодшому шкільному віці тільки бере свій початок досвід емоційної реакції на конкретні події. Групова спільна робота при створенні творчих образів сприяє емоційним переживанням та їх проявам.
Засвоєння законів навколишньої дійсності і комунікативних взаємин взаємопов’язані з емоційним станом, естетичними реакціями та хвилюваннями. Досить обережно вчитель має схвалювати чи заперечувати об’єкти дійсності, оскільки відбувається нав’язування його оцінних суджень і ставлень учням, а це призводить до звуження характеристик навколишнього світу [4]. Потрібно розширювати можливості емоційного та самостійного усвідомлення навколишньої дійсності та сприяти появі зацікавленості та різноманіттю у життєдіяльності дітей. Основою взаємин є емоційні переживання.
У свідомості кожного школяра значення колективу має ознаки справжнього реального світу, де переважають міжособистісні відносини та спілкування, відповідно, індивідуальні зміни учасників певного колективу можливі швидше, ніж їх здійснення окремо по кожному.
Процес педагогічно грамотно організованої виховної роботи класного керівника, який здійснюється в учнівській групі, може сприяти оволодінню комплексу вмінь і навичок важливих для розвитку творчості та становлення молодших школярів у міжособистісних взаєминах:
- успішність при взаємодії з оточенням з чітким розумінням, визнанням і прийняттям інших;
- усвідомлення власного значення у колективі під час взаємодії, виконанні групової навчальної діяльності;
- прагнення до спілкування, коли спільне виконання творчого завдання, сприяє розвитку вмінь домовлятися, слухати інших, висловлювати власні ідеї та бажання;
- вирішення наявних проблем у групі, зі знаходженням правильних відповідей кожним учнем, а результатом буде спільний успіх;
- налагодження міжособистісних довірливих взаємин в групі з підтримкою один одного, груповою згуртованістю та прийняттям спільного успіху [6].
Під час позаурочних виховних заходів потрібно створити умови вільного самовираження та творчості. Для реалізації цих умов варто сприяти збагаченню знань та розуміння учнями різних форм самовираження, способами демонстрування доцільних мовних засобів у спілкуванні, зокрема правила та норми комунікативної взаємодії, і прийомів самовираження у процесі творчості. У молодших школярів може втрачатися інтерес до діяльності, якщо вони не розуміють її суті та змісту. Тому в процесі творчості важливою є активна індивідуальна участь кожного учня, забезпечення усвідомлення освітніх завдань у навчанні. Необхідним є визнання доцільності в реалізації принципів безперервності та системності в організації та забезпеченні освітнього процесу [1].
Важливим при організації позаурочних виховних заходів є забезпечення у виконанні основних правил спілкування та поведінки: підтримка та допомога один одному, не доцільними є оцінювання, критика та порівняння, що складає можливість опори на емоційний комфорт, значення якого є принциповим для успішного здійснення діяльності. Потрібно пропонувати в програмі завдання різних видів, до яких належать: мовленнєві та комунікативні ситуації й вправи, робота з текстами, розгадування загадок, ребусів, кросвордів. Уміння здійснювати аналіз, синтез, узагальнення, класифікацію розвиваються з використанням мовленнєвих завдань.
Таким чином, успіх позаурочних виховних заходів з використанням мовних засобів комунікації, метою яких є забезпечити формування комунікативних умінь і навичок учнів, в чіткій залежності від сукупності факторів, які є взаємопов’язаними та взаємодоповнюючими, зокрема: різноманітність змісту освітнього процесу; чіткість у виборі форм, методів і засобів діяльності з учнями у процесі розвитку комунікативності; творчість самого вчителя; позитивне відношення оточуючих до результатів діяльності школярів.
Список використаних джерел
1. Абрамович С. Д. Мовленнєва комунікація: підручник. Київ : Вид. дім Д. Бураго, 2013. 460 с.
2. Бех І. Д. Виховання особистості. Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. Київ : Либідь, 2003. 280 с.
3. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи. Київ : Абрис, 2002. 368 с.
4. Слесик К. М. Психолого-педагогічні основи формування комунікативних умінь молодших школярів у позакласній роботі. Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. Київ–Запоріжжя : Вип. 23. 2002. С. 117-120.
5. Слесик К. М. Розвиток комунікативних умінь і навичок молодших школярів у позакласній роботі. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. Кіровоград : РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка. Вип. 32. Ч. ІІ., 2001. С. 174-178.
6. Щербан Т. Д. Психологія навчального спілкування: навч. посібник. Київ : Міленіум, 2004. 364 с.