Марченко Анна В’ячеславівна
Здобувачка вищої освіти «Бакалавр»
Науковий керівник:
Викладач-стажист кафедри виховних технології та педагогічної творчості
Поліщук О. А.
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Школа однотипна за будовою, завжди унікальна у своєму внутрішньому змісті, тобто має свої специфічні аспекти, визначені впливом середовища, суб'єктами (учні, вчителі, батьки), діяльністю. Ці особливості якраз і відображають сутнісну характеристику освітньо-виховної системи кожного навчального закладу.
Виховання підростаючого покоління є стратегічним завданням кожного суспільства. Зміни у суспільному, економічному житті суспільства ведуть до суттєвих змін духовного життя, зокрема і системи виховання. Нові гасла, ідеї та перспективи вносять корективи у сталі, загальновживані канони поведінки, форми свідомості людей. Нерідко ці процеси проходять болісно, із зміною ідеалів і цінностей. Прийняття нового потребує певного часу і зусиль, спрямованих на створення нових парадигм виховання, поєднаних новими концептуальними основами та технологіями впровадження у реальний виховний процес сучасної школи.[2]
Освітньо-виховна система характеризує власне педагогічний аспект функціонування навчального закладу відповідного рівня і профілю.Найбільш узагальнена структура освітньо-виховної системи включає:
• суб’єктно-середовищний компонент (педагоги, учні, батьки, дорослі, що беруть участь у діяльності навчального закладу, середовище як підсистема і система);
• ціннісно-орієнтаційний компонент (цілі, цінності, принципи діяльності, перспективи);
• комунікативний компонент (відносини, внутрішні і зовнішні зв’язки);
• функціонально-діяльнісний компонент (системоутворюючі види діяльності, їх функції, напрямки, зміст форми і методи роботи, спілкування, функції, керування);
• діагностико-результативний компонент (критерії ефективності, оцінка й аналіз функціонування).
Буденна навчальна та інша робота, яка вимагає напруження і нс завжди відповідає особистим інтересам школяра, стимулюється міжособистісними відносинами між педагогами та учнями, що складаються у позаурочній діяльності і вільному спілкуванні.[2]
Розвиток виховної системи - педагогічно керований процес, в якому рівноправно беруть участь педагогічний та дитячий колективи. Основним критерієм педагогічної доцільності виховної системи є самопочуття дитини, його особистісний розвиток і вміння педагогічного колективу щонайкраще організовувати виховний процес.
Виховна система може бути створена в рамках будь-якої школи як освітнього закладу, але вона не обов'язково є атрибутом останнього. Хороша як освітня установа школа може нс мати склалася виховної системи, що охоплює віх освітян та школярів.
Створення виховної системи не самоціль. Вона створюється і вдосконалюється з метою особистісного розвитку школярів і залежить, головним чином, від спільних зусиль педагогів, дітей та їх батьків.
Поняття «педагогічна система» і поняття «освітньо-виховна система» співвідносяться як загальне поняття і його різновид. Освітньо-виховна система є прикладом реалізації педагогічної системи в реальних умовах конкретного педагогічного закладу. Це відноситься і до поняття «виховна система».
Б. Вульфов і Л. Новікова, досліджуючи виховні системи загальноосвітніх закладів, відмічають, що вони можуть бути не схожі одна на одну, але їм притаманне:
• загальне (визначається типом гуманістичної системи);
• одиничне (відображає творчість педагогічного колективу);
• особливе (визначається самобутністю і неповторністю виховної системи).[3]
Процес становлення незалежної демократичної України з її прагненням стати повноправним членом європейської спільноти передбачає всебічне утвердження в суспільному та індивідуальному бутті цивілізованого життя на основі загальнолюдських цінностей та духовних, моральних і культурних засад життя українського народу. Тому мета сучасного освітнього процесу - не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, а й формувати громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти асоціальним впливам, вправлятися з особистими проблемами, творити себе і оточуючий світ.
Виховання учнів у сучасній школі здійснюється в контексті громадянської і загальнолюдської культури, охоплює весь навчально-виховний процес, ґрунтується на свободі вибору мети життєдіяльності та поєднує інтереси особистості, суспільства і держави.
Орієнтири передбачають залучення учнів до різних форм творчої та суспільно корисної діяльності, зокрема: пізнавальної, оздоровчої, трудової, художньо-естетичної, спортивної, пропагандистської, ігрової, культурної, рекреаційної, екологічної, що організовуються у години дозвілля, тобто у позакласний час.
Створення виховної системи в закладі є важливим, актуальним, необхідним аспектом в сучасних умовах розвитку освіти. Маю практичні напрацювання щодо створення виховних систем. Маючи досвід роботи в різних навчальних закладах, створила авторські виховні системи:
1. Виховна система «Правова освіта та виховання в аспекті становлення органів шкільного учнівського самоврядування» (журнал «Школа, 2007, «Правова освіта та виховання в аспекті громадянського виховання»).
2. Виховна система «Вчинкове виховання в аспекті становлення органів шкільного учнівського самоврядування» (сертифікат за методичний посібник «Вчинкове виховання в аспекті становлення органів шкільного учнівського самоврядування» - визнано лауреатом виставки «освіта Черкащини - 2011, занесено до каталогу передового педагогічного досвіду, матеріали надруковано в посібнику «Виховна система школи у контексті викликів часу (розвиток ідей О. Захаренка сучасними педагогами, ЧОІПОПП, 2014).
3. Виховна система «Перетворення середовища ризиків на простір можливостей для самореалізації особистості дитини, попередження негативних проявів у дитячому та молодіжному середовищі».
4. «Школа О. А. Захаренка - справжній феномен живої педагогіки» (посібник ЧОІПОПП «Олександр Захаренко: Педагогіка, спрямована у майбутнє» лютий 2017).
Хочу підкреслити, що виховна система — це цілісний соціальний організм школи. Включення особистості в таку систему сприяє її розвиткові й вихованню у неї життєтворчих якостей [1].
Виховна система має високий рівень організації, вона змінюється, удосконалює зовнішнє та внутрішнє середовище, змінює виховний простір, пристосовуючи його до досягнення мети, до завдань та збереження цілісності.
Модель виховної системи нашої школи дозволяє заздалегідь прогнозувати перетворення, синтезування знань педагогів, вихованців, їх умінь, природних здібностей та використання цих факторів під час вирішення виховних цілей.
Учнівське самоврядування є одним із головних напрямків створення та функціонування виховної системи школи. Важливим моментом є підтримка розвитку учнівського самоврядування адміністрацією закладу та педагогами. Учнівське самоврядування в школі - це потужний живий механізм із своїми справами, ідеями, аспектом відповідальності.
Виховна система навчального закладу:
- є основою для життєтворчого виховного простору
- створюється на основі аналізу виховної діяльності, виходячи з потреб, традицій, запитів учнів, педагогів, батьків
- покликана систематизувати виховну діяльність, бачити її як ядро, навколо якої об'єднано творчі справи, події, заходи, інноваційна діяльність.
- творча співпраця учнів, батьків, педагогів.
- дає можливість багато років вести виховну діяльність в закладі системно, відповідно до принципів виховної діяльності, направленої на результат
- цілісний соціальний організм з власною логікою функціонування і розвитку створює, таким чином, умови для здійснення процесів самоорганізації і саморегуляції, інтегрує і гармонізує з цією метою всі необхідні шляхи, обсяги і засоби виховання
- відображає один з найбільш фундаментальних фактів педагогічної дійсності: виховання стає функцією соціального організму – колективу школи
Отже, виховна система школи — це комплекс виховних цілей, спільність людей, спосіб життя учнівського, педагогічного та батьківського колективів, всі аспекти якого підлягають одній меті, забезпечуючи у процесі свого функціонування досягнення результату [1].
Виховна система в кожному закладі є особливою, властива саме конкретному навчальному закладу, основою та продовженням для народження наступної виховної системи.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. Київ: Либідь, 1997. 376 с.
2. Ковальчук В. А. Освітньо-виховні системи закладів середньої освіти: навчально-методичний посібник. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2018. 120 с.
3. Новікова Л. І. Виховання система : вихідні позиції. Радянська педагогіка. 1991. №11. С. 61-64.