Українець Тетяна Андріївна
Здобувачка другого (магістерського) освітнього рівня вищої освіти
Науковий керівник:
к. пед. н., доцент,
доцент кафедри виховних технологій та педагогічної творчості
Резніченко І. Г.
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Актуальність пошуку ефективних шляхів формування здорового способу життя підростаючого покоління обумовлена тим, що саме в молоді роки відбувається сприйняття певних норм та зразків поведінки, накопичення відповідних знань та вмінь, усвідомлення потреб і мотивів, визначення ціннісних орієнтацій, інтересів і уявлень. Пріоритет формування здорового способу життя у дітей визначається ще й тим, що це один з найважливіших факторів, який детермінується визначальною роллю здоров’я цієї категорії населення у створенні здорового майбутнього країни. Сьогодні вкрай важливо під час навчання в школі навчити дитину самій піклуватися про власне здоров’я, сформувати в неї установку на його підтримку [2].
Певне погіршення здоров’я молодших школярів свідчить про наявність труднощів в практиці початкового навчання відносно виховання в дітей цього віку мотивації щодо здорового способу життя, відповідних знань, переконань, умінь та навичок. Подолання цих труднощів вимагає наукової розробки, впровадження та перевірки ефективності системи роботи в ході уроків для розв’язання поставленого завдання.
Ми виділили декілька шляхів формування фізичного здоров’я у освітньому процесі початкової школи:
1. Формування в учнів мотивації на здоровий спосіб життя та ціннісне ставлення до здоров’я;
2. Поетапна реалізація методики формування в молодших школярів здоров’язбережувальної компетентності;
3. Організація здоров’язбережувального середовища для закріплення учнями життєвих навичок, що сприяють фізичному, соціальному, психічному й духовному здоров’ю.
Формування в учнів мотивації на здоровий спосіб життя передбачає формування в дітей інтересу до проблеми збереження здоров’я, прагнення вести здоровий спосіб життя, усвідомлення необхідності здобуття знань щодо життєвих навичок, які сприяють фізичному, соціальному, психічному та духовному здоров’ю та їхньому формуванню. Готовність дітей молодшого шкільного віку до сприймання знань про основи здоров’я та чинники, які сприяють здоров’ю, до дотримання здорового способу життя суттєво залежить від вмотивованості дітей та сформованості в них відповідних ціннісних орієнтацій. Реалізацію цього шляху забезпечують такі методи роботи з учнями як бесіди, пояснення, проблемно-ігрові завдання, спостереження, моделювання ситуацій, тести, мозковий штурм, аналіз життєвих ситуацій, вчинків.
Поетапна реалізація методики формування в молодших школярів здоров’язбережувальної компетентності передбачає:
- початкове ознайомлення учнів з основними поняттями та уявленнями збереження здоров’я;
- поглиблене вивчення основ здорового способу життя;
- закріплення знань, умінь і навичок збереження та зміцнення здоров’я та їх подальше вдосконалення [1].
Упровадження в освітній процес зазначеного шляху забезпечують методи формування поглядів і переконань щодо дотримання здорового способу життя, а саме роз’яснення, бесіди, розповіді, казки та метод прикладу: позитивний приклад педагогів, батьків, новаторів здорового способу життя; методи формування оздоровчої поведінки.
Організація здоров’язбережувального середовища для закріплення учнями життєвих навичок, що сприяють фізичному, соціальному, психічному і духовному здоров’ю передбачає застосування молодшими школярами набутих знань, умінь і навичок здорового способу життя, тобто закріплення здоров’язбережувальних життєвих навичок у спеціально створеному здоров’язбережувальному середовищі. У такий спосіб діти мають можливість самостійно моделювати свою поведінку та діяльність, приймати рішення, діяти за внутрішнім переконанням, нести відповідальність за свої вчинки, набуваючи, таким чином, власного досвіду свідомого дотримання здорового способу життя.
Реалізація третього шляху вимагає також і дотримання від керівництва школи та вчителів гігієнічного нормування до загальних шкільних приміщень та спортивних споруд; до озеленення приміщень школи і класів; контроль за температурним режимом; контроль за природним та штучним освітленням у приміщеннях; забезпечення санітарно-гігієнічної відповідності шкільних меблів; контроль за чистотою класних кімнат; дотримання гігієнічних вимог до поліграфічної продукції для школярів, до одягу та взуття, до перегляду телевізійних передач та перебування за комп’ютером.
Запропоновані шляхи перебувають у змістовому та функціональному взаємозв’язку і взаємозалежності, що забезпечує умови збереження здоров’я молодших школярів і таким чином формують здоров’язбережувальну компетентність.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ващенко О. М. Готовність вчителя до використання здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховному процесі. Здоров’я та фізична культура. 2006. №8. С. 1-6.
2. Черній Валентина. Формування у молодших школярів стійкої мотивації на здоровий спосіб життя у процесі реалізації програми інтегрованого предмета «основи здоров’я». Наукові записки. 2019. Випуск 132. С. 335-339