Турмій Ірина Іванівна
вчитель початкових класів,
Сушківський ліцей Дмитрушківської сільської ради
У зв’язку з глибокими економічними і соціокультурними трансформаціями, які відбуваються в сучасному суспільстві, актуалізується проблематика особистісно-професійного самовизначення та становлення суб’єктних передумов професійної самореалізації майбутніх фахівців. На перший план виходить проблематика розвитку професійної ідентичності, яка набуває особливого значення в контексті професійного становлення майбутніх учителів, від професійної Я-концепції яких значною мірою залежить особистісний розвиток вихованців.
На вчителя покладене велике завдання допомагати учням. Він повинен бути їхнім взірцем, ідеалом, заміняти батьків коли учні знаходяться в школі. Тому до вчителя розробляються і висуваються певні вимоги: психологічні, педагогічні та спеціальні. Щоб ці вимоги були дотримані майбутньому вчителеві потрібно прямувати до певного ідеалу педагогічної майстерності, зіставляючи з ним якості своєї особистості, та здійснювати постійний розвиток. Тому і є важливим у науковій психології та педагогіці вивчення, розкриття, дослідження психологічних вимог до особистості майбутнього вчителя. Адже, результати таких досліджень породжують своєрідний орієнтир для розвитку особистості майбутнього вчителя.
Діяльність, яку виконує вчитель, називається педагогічною. Педагогічна діяльність – це особливий вид соціальної діяльності, що передбачає передавання від старших поколінь молодшим накопичених людством культури і досвіду, створення умов для їх особистісного розвитку і підготовки до виконання певних соціальних ролей у суспільстві. Педагогічна діяльність – це вічна сфера людської діяльності. Значне місце у структурі соціального досвіду посідає досвід професійної діяльності, освоєння якого новими поколіннями забезпечує зберігання професійної культури суспільства [2].
Психологічна готовність – це виявлення суті властивостей і стану особистості. Готовність – це не тільки властивість чи ознака окремої особистості, це концентрований показник діяльності особи, міра її професійної здатності. Психологічна готовність включає в себе, з одного боку запас професійних знань, умінь і навичок; з іншого – риси особистості: переконання, педагогічні здібності, інтереси, професійну пам'ять, мислення, увагу, педагогічну спрямованість думки, працездатність, емоційність, моральний потенціал особистості, що забезпечать успішне виконання професійних функцій. У структурі психологічної готовності до педагогічної діяльності виділяють такі компоненти: мотиваційний; орієнтаційний; пізнавально-оперативний; емоційно-вольовий; психофізіологічний; оцінювальний [2].
Учитель, як провідна ланка у навчанні, за сучасними освітніми вимогами повинен володіти високою професійністю та неабиякою компетентністю у сфері своєї діяльності. Метою діяльності кожного вчителя є здатність сформувати гармонійно-розвинену особистість, її світогляд, духовні та моральні цінності, вміння орієнтуватися у сучасному суспільстві та використовувати здобуті знання на практиці. Реалізація цієї мети можлива лише при правильній взаємодії з учнями, тобто спілкуванні та високому професіоналізмі учителя [1].
Одним із вирішальних факторів у педагогічні діяльності кожного учителя виступає спілкування з учнями, через яке і здійснюється процес виховання та навчання особистості. Думка про важливість комунікативної спрямованості вчителя, а також його готовності до професійної педагогічної діяльності була широко поширена та обґрунтована серед таких вчених, як: Л. Кондрашова, С. Максименко, В. Рижов, В. Сластьонін, Т. Щербан.
Готовність вчителя до здійснення освітнього та виховного процесу визначається ще і тим фактором, на скільки учитель має уявлення про структуру та образ дій у виховному процесі та спрямування свідомості на її виконання. Учитель повинен добре усвідомлювати педагогічну задачу, яка стоїть перед ним, адекватно оцінювати свої власні можливості при виконанні чи вирішенні тих чи інших питань. Усе це неможливе без тих психологічних аспектів, на яких безпосередньо і базується уся педагогічна діяльність. У своїй праці, Л. Кондрашова зазначає, що саме морально-психологічна готовність, як складне особистісне поєднання морально-етичних і педагогічних поглядів та переконань, як єдиний механізм психічних процесів, які налаштовані на професійну діяльність, гуманістичний оптимізм, здатність вирішувати міжособистісні конфлікти та постійне самовиховання та самовдосконалення, високий рівень комунікативних здібностей та культура спілкування, виступають своєрідним поштовхом до вирішення завдань, поставлених перед педагогом [3].
Слід також зазначити, що у процесі формування професійних якостей майбутніх учителів беруть участь інші психологічні аспекти. До таких аспектів можна віднести зокрема мотиваційний аспект, тобто позитивне ставлення до педагогічної діяльності, вміння створювати сприятливу та теплу атмосферу у спілкуванні з дітьми; застосування на практиці знань та умінь про психолого-педагогічні аспекти взаємодії між вчителем та учнями; емоційно-вольовий аспект, який полягає здатності педагога до самоконтролю; психофізіологічний аспект, тобто ті властивості і здібності, які забезпечують високу працездатність вчителя при реалізації педагогічних задач, а також індивідуально-психологічні особливості характеру, розвиток пізнавальної сфери педагога [5].
Важливим є і те положення, що на становлення професійних якостей учителя впливають і соціальні інститути, в яких учитель ознайомлюється з системами норм та цінностей, як своєрідної бази для передачі соціального та професійного досвіду. Аналізуючи дослідження С. Максименка, Т. Щербана та інших вчених-педагогів, можна помітити, що основними труднощами у становленні професійних якостей учителя є насамперед невміння зацікавити учнів на уроках, невміння створювати сприятливу атмосферу для навчання та спілкування, відсутність бачення власних помилок та використання уже сформованих якостей, знань та вмінь для вирішення педагогічних задач [4].
Тобто при підготовці учителя потрібно звертати увагу не лише на забезпечення обізнаності майбутнього педагога з того, чи іншого предмета, але і включення до процесу формування педагогічних якостей учителя якнайбільше дисциплін психолого-педагогічного циклу з орієнтацією на розвиток професійного потенціалу учителя.
Отже, беручи до уваги вище наведенні фактори, можна наголосити, що процес формування професійних якостей учителя носить різносторонній характер, проте особливе місце у виокремленні особистості як педагога, займає перш за все психологічний аспект. Педагог, який уміє застосовувати та послуговується у своїй освітній діяльності не тільки знаннями, а ще й здобутками індивідуально-психологічного аспекту, який здатний до самоконтролю, уміє вирішувати педагогічні ситуації, створити атмосферу зацікавленості та взаєморозуміння у класі, має розвиненні комунікативні уміння та навички, може ефективно здійснювати навчання і виховання, успішно долати труднощі та плід співпрацювати як з педагогічним колективом, так і учнями.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Державні стандарти базової і повної середньої освіти. Проект. Освітня галузь Технологія. Cільська школа України. 2003, С. 11-14.
2. Завацький С. В., Сиченков В. П. Психолого-педагогічна підготовка студентів індустріально-педагогічного факультету до професійної діяльності вчителя трудового навчання. Вісник ЧДПУІ ім. Т.Г. Шевченка. Серія: психологічні науки: Збірник наукових праць. Чернігів: ЧДПУ, 1999. Вип. 2. С.7-6.
3. Кондрашова Л.В. Моральна психологічна готовність студента до вчительської діяльності. Київ: Вища школа, 1987. 56 с.
4. Максименко С. Д., Щербан Т. Д. Професійне становлення молодого вчителя. Ужгород : Закарпаття, 1998. 106 с.
5. Психологія професійної діяльності і спілкування / За ред. Л. Є. Орбан, Д. М. Гриджука. Київ : Преса України, 1997. 192 с.