Ірина Подольська,
магістрантка 262 групи
факультету початкової освіти
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
На сучасному етапі розвитку нашого суспільства особливого значення набуває виховання у зростаючої особистості основ етичної культури. Необхідність утвердження у суспільстві гуманістичних цінностей добра, справедливості, честі, гідності, совісті, обов’язку, відповідальності спонукає до пошуку нових, відповідних сучасним вимогам, змісту, форм і методів морально-етичного виховання молодших школярів.
Етична культура є соціально значущою проблемою, розв’язання якої пов’язано з гуманізацією початкової ланки шкільної освіти і виховання. Вона є важливим індикатором внутрішньої культури, моральних цінностей окремого індивіда, виступає критерієм його особистісного зростання, а також визначає рівень розвитку суспільства в цілому.
Потреба у морально-етичному вихованні учнів початкової школи зумовлена необхідністю реалізації і втілення гуманістичного підходу, що ґрунтується на ціннісному ставленні до дитини і повазі її гідності, як умови особистісного становлення.
На сьогодні існують розбіжності у декларуванні принципів гуманістичної етики і їх практичної реалізації, а також усвідомленні необхідності консолідації зусиль всіх учасників освітнього процесу та їх дійсній розмежованості.
Молодший шкільний вік є найбільш сенситивним у плані виховання основ етичної культури, оскільки в цей період закладаються основи світобачення, світосприйняття, активно формується моральна сфера, осмислюються етичні цінності, усвідомлюється необхідність моральних якостей, поведінки, дотримання етикетних норм.
Сутність морально-етичного виховання на засадах гуманістичної моралі стосовно дітей молодшого шкільного віку розглядається нами як сукупність знань про добро і зло, справедливість, честь, гідність, совість, обов’язок, відповідальність, уявлення про способи прояву відповідних особистісних моральних якостей, їх поцінування і вміння керуватися ними у взаєминах з іншими людьми при здійсненні морального вибору та роботі над собою.
Отримані дані у ході проведеної нами діагностики та педагогічного спостереження, що ґрунтувались на визначених нами рівнях морально-етичної вихованості молодших школярів (високий, оптимальний, середній і низький), дозволили встановити, що 7,8% учнів віднесені до високого рівня, 16,0% - оптимального, 41,2% - середнього і 35,0 – до низького.
Відвідування уроків і виховних заходів показало, що вчителі в основному користуються авторитарними методами впливу на дітей (23,7%), не використовують виховний потенціал уроків (20,6%), перевантажують дітей різними термінами (14,7%), поверхово розкривають етичні категорії (11,7%).
Серед чинників, які негативно позначаються на морально-етичному вихованні власних дітей, батьки виділили телебачення (29,1%), рівень культури суспільства (14,6%), вулицю (9,2%), вплив товаришів (9,8%), неправильна поведінка батьків та життя дітей у неблагополучних сім’ях (5,4%), високий рівень злочинності (3,6%), життєві проблеми тощо.
Як на наш погляд, причинами низького рівня морально-етичної вихованості молодших школярів є відсутність відповідної системи у вихованні дітей, невикористання повною мірою можливостей навчальних предметів і позакласної роботи, одноманітність і неефективність змісту, форм і методів позакласної роботи, недостатня активність і підготовленість батьків та різних соціальних інститутів до виховання основ етичної культури у дітей молодшого шкільного віку, нерозуміння вчителями основних понять і завдань виховання основ етичної культури у дітей.
Удосконалення процесу морально-етичного виховання молодших школярів можливе на основі реалізації таких шляхів: удосконалення теоретико-методичної підготовку вчителів, активізацію виховного потенціалу урочної та позакласної виховної роботи, взаємодію з батьками та іншими соціальними інститутами.
Зміст педагогічної взаємодії сім’ї і школи у морально-етичному вихованні молодших школярів має бути зорієнтованим на формування у у дітей ціннісного ставлення до себе, до батьків, до оточуючих, до природи, до Батьківщини через актуалізацію етичних знань учнів про добро і зло, справедливість, честь і гідність, совість, обов’язок, відповідальність та їх осмислення, самостійне узагальнення та відкриття моральних істин, визначення критеріїв моральної оцінки явищ і дій, закріплення набутих знань у практичній діяльності.
Співпраця педагогів і батьків та їх участь у лекторіях, тренінгах, практичних і семінарських заняттях сприяє формуванню і удосконаленню у батьків етичних і педагогічних знань, умінь і навичок; поліпшенню морально-психологічного клімату сім’ї; залученню батьків до участі у масових заходах, клубній та бібліотечній діяльності.
Експериментальна робота сприяла росту на 29,6% учнів 1-4 класів з високим рівнем морально-етичної вихованості. На 18,5% збільшилася група дітей з оптимальним рівнем, що стало можливим за рахунок переміщення дітей з середнім і низьким рівнем після засвоєння ними необхідних етичних знань та формування відповідної мотивації. На 25,8% зменшилася група дітей з низьким рівнем. Таким чином, дослідження підтвердило, що взаємодія школи з батьками та різними соціальними інститутами (бібліотеками, клубами тощо) посилює ефективність морально-етичного виховання молодших школярів.
Список використаних джерел
1. Виховання моральності підростаючого покоління: наук.-метод. посіб. / [К. І. Чорна, В. О. Білоусова, В. А. Киричок та ін.]. – К.: Богдана, 2005. – 288 с.
2. Киричок В. А. Гуманне ставлення до дитини: методичний посібник [для вчителів ] / Віра Андріївна Киричок. – К.: Інфодрук, 2004. – 132 с.
3. Компанієць Л. Морально-етичне виховання / Л. Компанієць // Школа. − 2009. − № 5. − С. 56 – 58.