Самко Вікторія Олександрівна
(м. Умань, Україна)
Учитель, як провідна ланка у навчанні, за сучасними освітніми вимогами повинен володіти високою професійністю та неабиякою компетентністю у сфері своєї діяльності. Метою діяльності кожного вчителя є здатність сформувати гармонійно-розвинену особистість, її світогляд, духовні та моральні цінності, вміння орієнтуватися у сучасному суспільстві та використовувати здобуті знання на практиці. Реалізація цієї мети можлива лише при правильній взаємодії з учнями, тобто спілкуванні та високому професіоналізмі учителя.
Одним із вирішальних факторів у педагогічні діяльності кожного учителя виступає спілкування з учнями, через яке і здійснюється процес виховання та навчання особистості. Думка про важливість комунікативної спрямованості вчителя, а також його готовності до професійної педагогічної діяльності була широко поширена та обґрунтована серед таких вчених, як: Л. Кондрашова, С. Максименко, В. Рижов, В. Сластьонін, Т. Щербан.
Так, зокрема, В. Рижов стверджував, що у професійній педагогічній діяльності спілкування є універсальною, інтегральною формою освітньої діяльності, як простір і час , в якому вона живе і функціонує у вигляді творчого процесу [2, с. 15].
Готовність вчителя до здійснення освітнього та виховного процесу визначається ще і тим фактором, на скільки учитель має уявлення про структуру та образ дій у виховному процесі та спрямування свідомості на її виконання. Учитель повинен добре усвідомлювати педагогічну задачу, яка стоїть перед ним, адекватно оцінювати свої власні можливості при виконанні чи вирішенні тих чи інших питань. Усе це неможливе без тих психологічних аспектів, на яких безпосередньо і базується уся педагогічна діяльність. У своїй праці, Л. Кондрашова зазначає, що саме морально-психологічна готовність, як складне особистісне поєднання морально-етичних і педагогічних поглядів та переконань, як єдиний механізм психічних процесів, які налаштовані на професійну діяльність, гуманістичний оптимізм, здатність вирішувати міжособистісні конфлікти та постійне самовиховання та самовдосконалення, високий рівень комунікативних здібностей та культура спілкування, виступають своєрідним поштовхом до вирішення завдань, поставлених перед педагогом [5, с. 20].
Слід також зазначити, що у процесі формування професійних якостей майбутніх учителів беруть участь інші психологічні аспекти. До таких аспектів можна віднести зокрема мотиваційний аспект, тобто позитивне ставлення до педагогічної діяльності, вміння створювати сприятливу та теплу атмосферу у спілкуванні з дітьми; застосування на практиці знань та умінь про психолого-педагогічні аспекти взаємодії між вчителем та учнями; емоційно-вольовий аспект, який полягає здатності педагога до самоконтролю; психофізіологічний аспект, тобто ті властивості і здібності, які забезпечують високу працездатність вчителя при реалізації педагогічних задач, а також індивідуально-психологічні особливості характеру, розвиток пізнавальної сфери педагога.
Важливим є і те положення, що на становлення професійних якостей учителя впливають і соціальні інститути, в яких учитель ознайомлюється з системами норм та цінностей, як своєрідної бази для передачі соціального та професійного досвіду. Аналізуючи дослідження С. Максименка, Т. Щербана та інших вчених-педагогів, можна помітити, що основними труднощами у становленні професійних якостей учителя є насамперед невміння зацікавити учнів на уроках, невміння створювати сприятливу атмосферу для навчання та спілкування, відсутність бачення власних помилок та використання уже сформованих якостей, знань та вмінь для вирішення педагогічних задач [3, с. 34].
Тобто при підготовці учителя потрібно звертати увагу не лише на забезпечення обізнаності майбутнього педагога з того, чи іншого предмета, але і включення до процесу формування педагогічних якостей учителя якнайбільше дисциплін психолого-педагогічного циклу з орієнтацією на розвиток професійного потенціалу учителя.
Отже, беручи до уваги вище наведенні фактори, можна наголосити, що процес формування професійних якостей учителя носить різносторонній характер, проте особливе місце у виокремленні особистості як педагога, займає перш за все психологічний аспект. Педагог, який уміє застосовувати та послуговується у своїй освітній діяльності не тільки знаннями, а ще й здобутками індивідуально-психологічного аспекту, який здатний до самоконтролю, уміє вирішувати педагогічні ситуації, створити атмосферу зацікавленості та взаєморозуміння у класі, має розвиненні комунікативні уміння та навички, може ефективно здійснювати навчання і виховання, успішно долати труднощі та плід співпрацювати як з педагогічним колективом, так і учнями.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Добрыдень А. В. Культура общения как составляющая профессионального мастерства педагога [Електронний ресурс] // Інституційний репозитарій Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини: https://dspace.udpu.edu.ua/jspui/handle/6789/1846
2. Рыжов В. В. Психологические основы коммуникативной підготовки: Автореферат дисс…канд.. психол. наук. – Н. Новгород, 1995 – 37 с.
3. Максименко С. Д., Щербан Т. Д. Професійне становлення молодого вчителя. – Ужгород : Закарпаття, 1998. – 106 с.
4. Психологія професійної діяльності і спілкування / За ред. Л. Е. Орбан, Д. М. Гриджука. – К. : Преса України, 1997. – 192 с.
5. Кондрашова Л. В. Теоретические основы воспитания нравственно – психологической готовности студентов педагогического института к профессиональной деятельности : Автореф. дисс…докт. пед.. наук. – М., 1986. – 36 с.