Сойма Світлана Іванівна
(м. Умань, Україна)
Переорієнтація системи цінностей у суспільстві у сучасних соціальних умовах вимагає осмислення з нових позицій цілей і завдань виховання, оновлення її змісту. Потреби соціально-економічного розвитку і концепція модернізації освіти ставлять перед вітчизняною школою завдання підготовки освічених, моральних, соціально активних громадян, які можуть самостійно приймати відповідальні рішення у ситуації вибору, прогнозуючи їх можливі наслідки, здатні до співпраці, мають розвинене почуття відповідальності за долю країни .
Однією з необхідних суспільству якостей особистості є організованість. Саме ця якість дозволяє людині успішно справлятися з сучасними вимогами суспільства, погоджувати їх з власними потребами та інтересами, звільняючи себе від зовнішнього контролю, примусових перевірок.
Сенситивним періодом у вихованні організованості виступає молодший шкільний вік, оскільки саме у ньому закладаються основи моральності, йде свідоме освоєння соціального середовища і способів діяльності, формується спрямованість особистості (М.М. Безруких, М.Н. Волокітіна, Л.А. Висотіна, Т. Я. Довга, С.П. Єфімова, В.В. Зеньковський, А.А. Люблінська, Н.Ф. Прокіна, В.П. Ручкина, Н.Ф. Тализіна, Н.М. Трофимова, Д.І. Фельдштейн, С.Г. Якобсон та ін.).
Проблеми виховання організованості учнів знаходять відображення в класичних роботах А.С. Макаренка [1; 2], В.О. Сухомлинського [3; 4] і в загальних положеннях теорії виховання Е.В. Бондаревської, В.А. Караковського, Л.І. Маленкова, Л. І. Новикова, Н.Л. Селіванова, Н.Є. Щуркова та ін.
Вивчення та аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив нам визначити складові організованості. Ми вважаємо, що складовими організованості виступають:
дотримання певного порядку, що сприяє успіху в діяльності (тримати в порядку робоче місце, предмети праці і т.д.). Відомий фахівець з наукової організації праці А.К.Гастев стверджував, що якщо робоче місце знаходиться в порядку, то це вже половина справи.
раціональне виконання діяльності з точки зору послідовності, витрати сил і часу, тобто організоване виконання. Будь-яка діяльність буде успішною лише в тому випадку, якщо вона буде організованою, послідовно, все це, а також раціональне витрачання часу дозволяє уникнути метушні, поспіху;
самоконтроль є неодмінною умовою успішної діяльності. Його несформованість призводить до невміння оцінити свою діяльність об’єктивно з урахуванням реальних досягнень і невдач, виявити помилки при виконанні завдання і виправити їх під час подальшої діяльності, перевірити їх послідовність. Крім того, самоконтроль є регулятором поведінки особистості;
звичка культурної поведінки, заснована на особистісному прагненні до самовдосконаленні, яка не вимагає стимулювання ззовні. Саме вона дозволяє будувати свої відносини з навколишнім світом на основі узгодження власних прагнень з об’єктивними закономірностями розвитку природних і соціальних систем, що взаємодіють з особистістю. Ми говоримо саме про звичку культурного поведінки, адже знання правил культурної поведінки ще не означає їх дотримання, прийняття і застосування. Основний зміст виховання звички культурної поведінки молодших школярів – це виховання у них здатності враховувати і брати до уваги позицію «іншого». Правила культурної поведінки повинні бути пов’язані з вихованням гуманного ставлення до людей, поваги до особистості людини.
Таким чином, формування організованості у молодшому шкільному віці є досить актуальною проблемою сьогодення, яка потребує детального вивчення.
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Макаренко А. С. Методика виховної роботи / А. С. Макаренко. – К. : Радянська школа, 1990. – 366 с.
2. Макаренко А. С. Педагогіка індивідуальної дії. Деякі висновки з мого педагогічного досвіду / А. С. Макаренко // Твори: В 7 т. – К., 1954. – Т 5. – 247 с.
3. Сухомлинський В. О. Проблема виховання всебічно розвиненої особистості / В.О. Сухомлинський // Вибр. тв.: в 5 т. – Київ, 1976. – Т. 1. – 134 с.
4. Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину / В.О. Сухомлинський // Вибр. тв.: в 5 т. – Київ, 1976. – Т. 2. – 256 с.