Джевжик Ольга,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. п. н., доцент Дячук П. В.
У Національній стратегії розвитку освіти в Україні зазначено, що система освіти має забезпечувати всебічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування інтересів та потреб, сучасного світогляду навичок світосприйняття, наукового пізнання, оволодіння засобами практичної й пізнавальної діяльності [2].
Ці завдання реалізовуються в початковій школі під час вивчення учнями різних предметів, зокрема природознавства.
Проблема стимулювання, спонукання школярів до навчання не нова: вона була поставлена ще у 40-50-их роках минулого століття І. А. Каїровим, М. А. Даниловим та Р. Г. Лембер. У наступні роки до неї була привернута увага провідних методистів (В. Г. Разумовський, А. В. Усова, Л. С. Хижнякова та ін.). Вони поставили завдання формування позитивних мотивів навчання в якості найголовнішого у навчальному процесі початкової школи, тому що високий рівень мотивації навчальної діяльності на уроках природознавства і інтерес до інших навчальних предметів – це перший фактор, який вказує на ефективність сучасного уроку [3].
Необхідно формувати пізнавальні інтереси, які мають дуже велике значення для розвитку особистості, оскільки вони спонукають до пошуку нових знань, нових умінь, нових способів роботи, роблять діяльність людини більш активною, енергійною в цих пошуках.
Тому учень повинен вміти здобувати нові знання, використовуючи сучасні інформаційні освітні технології, ставити цілі і формулювати завдання, бути методично і психологічно готовим до вибору виду і характеру своєї професійної діяльності. Таким чином, одним з головних напрямків дидактики є пошук шляхів, засобів, методів активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Маючи сформовані пізнавальні інтереси, школяр успішно навчатиметься, в нього з'явиться зацікавленість до навчальної діяльності. Пізнавальна активність учня початкових класів виявляється і у навчальній діяльності. Молодший школяр застосовує набуті у дошкільному віці знання і активно діє, робить відповідні висновки, здатний виконувати складні розумові операції [1].
У перші роки навчання молодші школярі особливо емоційно сприймають вимоги і правила школи. Вже на початкових етапах шкільного життя необхідно створити таку ситуацію і такі умови, при яких учневі стане зрозуміло, що кількість і якість отриманих ним знань залежать від його власної активності.
Вивчаючи досвід роботи активних творчих вчителів початкової школи, які використовували інтерактивні методи у поєднанні з класичними методами навчання, ми отримували ідеальну основу для вивчення природознавства в початковій школі.
Різноманітність методів інтерактивного навчання дозволяє вчителеві доцільно підібрати методи саме для конкретної теми, а також вибрати методи відповідно до рівня знань учнів класу.
Переваги інтерактивних методів навчання полягають у тому, що за один і той же проміжок часу можна виконати більший обсяг роботи та досягається висока результативність у засвоєнні матеріалу і формуванні вмінь.
Використання інтерактивних методів навчання на уроках природознавства в початковій школі допомагає досягнути триєдиної мети навчання: навчальної, розвивальної та виховної.
За допомогою експериментально-дослідницької діяльності учні встановлювали зв’язки між змінами об’єктів рослинного світу та впливом на них природних факторів і діяльності людини; сортували та класифікували об’єкти рослинного світу (листя, плоди) за визначеними показниками – колір, маса, об’єм; пророщували насіння різноманітних культурних та дикорослих рослин, коренеплодів у ґрунті та воді, за різних умов освітлення та різних теплового і водного режимів; вирощували розсаду; створювали умови «штучної» весни для рослин узимку або «штучного» літа восени; запилювали та живцювали кімнатні рослини; проводили протягом одного-двох днів у спеціально створених умовах спостереження за поведінкою дощового черв’яка, жука-сонечка, мурашок, гусені, внаслідок чого усвідомлювали їх значимість у природі та житті людини.
Протягом формувального експерименту були розроблені методичні поради щодо організації пошуково-дослідницької роботи в молодших класах, спланована організація освітнього процесу з пошуково-дослідницької діяльності, висвітлене значення пошуково-дослідницької роботи та розвитку пізнавальних здібностей дітей, спланована тактика взаємодії вчителя з учнями під час проведення експериментування.
Фундаментом пізнавальної діяльності є розвиток пізнавальних психічних процесів – відчуттів, сприймань, пам’яті, мислення, мовлення та уяви.
Аналізуючи процес формування та мотивації навчання учнів початкових класів і беручи за основу природнє оточення школярів, яке надає широкі можливості для активної пізнавальної взаємодії учнів один з одним і довкіллям, отримуємо потужний потенціал залучення групових методів роботи по засвоєнню і узагальненню уявлень і елементарних понять при вивченні природознавства – важливих зв’язків та закономірностей сил природи, причинно-наслідкових залежностей між діяльністю людини і природними процесами.
При використанні групових методів вивчення оточуючого середовища зростає рівень знань в учнів, розвивається логічне мислення, зв'язне мовлення, пам'ять, увага, здатність до самостійного пошуку інформації, самоаналізу та аналізу знань про природу і самих себе. Учні вчаться давати короткі, лаконічні відповіді, слухати інших, з повагою ставитися до думки однокласників, формується природозбережувальне ставлення до середовища як індивідуально так і колективу, з'являється вмотивованість навчання, зацікавленість природничими дисциплінами.
Моніторинг знань з природознавства проводився у два етапи:
1) теоретичний етап – проводився констатуючий експеримент, тобто визначалася сфера і проблема дослідження; аналізувалася психолого-педагогічна та методична література з даної проблеми; формулювалася гіпотеза та завдання дослідження;
2) експериментальний етап – проводився формуючий експеримент, тобто відбувалося цілеспрямоване і систематичне застосування зацікавлюючих моментів у молодших школярів у процесі реалізації вимог програми з природознавства та розроблених вправ і завдань. Наприкінці експерименту проаналізовано емпіричний матеріал, сформульовано висновки, розроблено рекомендації для удосконалення уроків природознавства у початковій школі.
Після проведення експерименту було доведено, що використання групових методів навчання на уроках природознавства у третьому класі підвищує рівень знань учнів, формує вміння та навички, розвиває комунікативну компетентність.
Результати контрольного експерименту дозволили зробити висновок про те, що кількість учнів третього класу досягли високого рівня розвитку пізнавальної діяльності і їх число збільшилося на 25,0%, у той час коли навпаки, відсоток школярів з низьким рівнем розвитку пізнавальної діяльності значно знизився (на 30%). А це свідчення того, що засобів групового навчання на уроках природознавства достатньо для проведення цілеспрямованої активізації пізнавальної діяльності молодших школярів.
Список використаних джерел
1.Карасик А. Р. Активізація пізнавальних процесів / А. Р. Карасик // Початкова освіта. – 2002. – № 14 (158). – С. 6.
2.Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року : схвалено Указом Президента України від 25 червня 2013 року №344/2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/344/2013
3.Фізеші О. Й. Педагогіка : навч. посібник для студ. педагогічних спец. : [рек. МОН України як навч. посібник для студ. ВНЗ] / О. Й. Фізеші. – К. : Кондор, 2015. – 388, [2] с.