Ліпич Руслана,
Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
Науковий керівник: к. пед. н., доцент Форостюк Т. В.
Проблема пізнавальної діяльності молодших школярів – одна з найактуальніших, оскільки будь-яка діяльність є необхідною умовою формування розумових якостей дошкільників, їх самостійності, ініціативності.
Сучасна початкова школа покликана виявляти і розвивати здібності учнів, формувати уміння і бажання вчитися. А реалізувати ці завдання можна на основі формування пізнавальної діяльності молодших школярів.
Уміння щось побачити, здивуватися, захопитися, захотіти негайно зрозуміти, що, чому і як відбувається, знайти в собі сили, щоб відшукати відповідь на ці запитання, не відступити перед труднощами, а, діставши відповідь, знову прагнути вперед, у незвідане, – все це разом узяте і є пізнавальна діяльність. Інтерес емоційний, він дарує радість творчості, радість пізнання, він міцно пов'язаний з гостротою сприймання навколишнього світу, увагою, пам'яттю, мисленням і волею [1, с. 72].
Необхідна умова шкільного навчання – це розвиток пізнавальної діяльності школярів. Пізнавальна діяльність полегшує і прискорює розумову реакцію.
Діти люблять все пізнавати. Батьки, вчителі спостерігають, що вже в молодшого школяра яскраво виражена потреба пізнавальної діяльності. Безкінечні "Що це таке?", "Як?", "Чому?", "Чого?" вилітають з уст "маленького дослідника". Пізнавальна діяльність притаманна всім здоровим дітям. Важливо не погасити, не зруйнувати це природне багатство, а зміцнити, розвинути.
Прагнення пізнати нове властиве всім – і дорослим і дітям. Усі, майже без винятку, першокласники йдуть у школу зі святковим піднесеним настроєм, з щирим бажанням учитися. Але вони ще маленькі і не можуть задовольнити свої потреби у пізнавальній діяльності. Тут і приходять перші розчарування, які негативно впливають на пізнавальні потреби. Тому уже з перших днів перебування дитини в школі вона вчиться не тільки читати і писати. Діти вчаться:
- зосереджено, уважно слухати пояснення, розповіді, настанови вчителя;
- виділяти, запам'ятовувати навчальне завдання;
- успішно оволодівати навичками письма;
- тримати в порядку навчальне приладдя;
- дотримуватись шкільного режиму.
Молодші школярі вчаться виділяти в предметах певні ознаки; розрізняти форму, розмір, колір, смак; знаходити у двох об'єктах схожі і різні ознаки; вилучати зайвий предмет серед чотирьох-п'яти однорідних. Процес пізнання включає в себе відображення краси. У підручниках з читання для молодших школярів в окремих темах подані прекрасні картини природи, і малий читач пізнає, сприймає розумом і серцем красу природи, життя, праці.
Щоб це пізнання було глибшим, багатшим, суть кожного явища чи події потрібно розкривати перед учнем на доступному йому рівні.
Запитання "Що?", "Як?", "З якої причини?", "Чому ти так думаєш?" спонукають дитину до пошуку. Але для пізнавального процесу потрібні ще й факти, приклади, спостереження, уявлення. Спостерігаючи, міркуючи, учні осмислюють суть того чи іншого предмета, явища, події і розв'язують посильне пізнавальне завдання [2, с. 290].
У розв'язанні проблеми розвитку пізнавальної діяльності молодших школярів у період навчання грамоти важливе місце займає прийом використання загадок. Загадка стимулює діяльність дитини, викликає потребу поміркувати. Пізнавальна робота характеризується активністю, як тільки діти чують загадку – очі спалахують здогадками, постає маленьке "світло розуму", коли школяр прагне вирішити поставлене завдання – знайти відгадку. Вже сам процес пошуку відгадки приносить дитині задоволення, бо вдовольняє її пізнавальну потребу, спонукає розум до активної роботи. Отже активність, потреба в самому процесі розумової праці – це ті важелі, на яких тримається, розвивається пізнавальна діяльність дитини. Потрібно намагатись розвивати пізнавальні можливості в усіх учнів, допомагати кожній дитині відчути світлу радість пізнання [5, с. 184].
Пізнавальна діяльність – це емоційна, вибіркова спрямованість особистості, яка звернена до предмета й інтересу, пов'язаної з ним, що супроводжується внутрішнім задоволенням від результатів цієї діяльності. Цей інтерес має пошуковий характер, підвищує можливості розумового розвитку учня Спеціальні дослідження проблеми активізації пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання показують, що вона значною мірою залежить від наявності внутрішніх спонукальних сил до навчання, що такими силами є мотиви, потреби, інтереси. Саме вони зумовлюють цілеспрямовану діяльність людини [3, с. 42].
Результати дослідження показують, що така активність стихійно сама собою виникнути не може. Вона є наслідком цілеспрямованого виховного і навчального впливу на особистість. Найбільш ефективним в цьому плані є активне навчання. Учень – активний учасник навчального процесу. Активність його проявляється в самостійних пошуках засобів і способів розв’язання поставленої проблеми у набутті знань, необхідних для виконання практичних завдань. Все це дозволяє йому відійти від стандартів мислення, стереотипу дій, розвиває прагнення до знань [4, с. 255].
Одним із найперспективніших шляхів розвитку пізнавальної діяльності учнів на уроках української мови, озброєння їх неодмінними вміннями і навичками є впровадження активних форм і методів навчання. Метод навчання – це спосіб організації учителем діяльності учнів в процесі вивчення ними певного предмету. Будь-який з методів навчання передбачає взаємодію вчителя і учнів; це спосіб їх взаємної діяльності. Дидактична система методів навчання відображає загальні закономірності способів навчання, характерних для різних предметів шкільного курсу. Однак, разом з цією системою, існують методи навчання, специфічні для кожного навчального предмету, а особливо для української мови.
Список використаних джерел
1. Буряк В. К. Активність навчаючих пізнавальної діяльності: навч. посіб. / Педагогіка. Харків: Просвіта, 2007. 71-82 с.
2. Кравцова І. А. Педагогічні умови розвитку пізнавальної активності учнів: педагогіка вищої та середньої школи: монографія. Кривий Ріг: Ранок, 2010. 290 с.
3. Нечаєва Н.В. Практикум з методиками початкового навчання: навч. посіб. / Управління початковою школою. Київ: Абрикос, 2008, 42 с.
4. Савченко О. Я. Сучасний урок у початкових класах: монографія. Київ.: Магістр, 2007. 255 с.
5. Вашуленко М.С. Українська мова і мовлення в початковій школі: метод. посібник./ Київ.: Освіта, 2006. 184 с.