Волошин Петро,
доцент кафедри музикознавства та вокально-хорового мистецтва.
Заслужений працівник культури України Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Для того, щоб сформувати виконавську майстерність майбутніх артистів естради, необхідно поряд із традиційними використовувати творчі принципи естрадного інструментального виконавства.
Творчі принципи естрадно-інструментального та вокального виконавства ґрунтуються на специфічних особливостях, зумовлених характером звуковидобування, фразування, цілою низкою технологічних прийомів, правильним трактуванням стилістичних ознак, що вимагає точного відтворення метроритмічної структури твору, характерних для сучасної естрадної музики штрихів. Особливості естрадної музики як виду музичного мистецтва виявляються у тому, що вона є складним і своєрідним явищем поліфункціональної природи.
Специфіка формування виконавської майстерності майбутнього артиста естрадного ансамблю зумовлює використання словесних, наочних та практичних методів навчання, а саме: усний виклад знань, бесіди, диспути, прослуховування аудіозаписів, перегляд відеоматеріалів, відвідування концертів, репетиції, концертна діяльність, конкурси тощо. Крім того, специфіка навчально-виховного процесу в естрадному ансамблі вимагає співпрацю керівника та ансамблістів, тобто включає такі компоненти, як колективна організаторська діяльність і колективна творчість, у процесі яких між ансамблістами і викладачем виникає взаєморозуміння, спільність інтересів та прагнень, установок, ціннісних орієнтацій.
Використання у навчально-виховному процесі комунікативно-діяльнісного підходу на основі стимулювання ініціативи та активності ансамблістів, співтворчості викладача і студентів, створення позитивного емоційного фону в колективі дозволяють сформувати у майбутніх артистів естрадних ансамблів не тільки професійну виконавську майстерність, а й підвищити рівень їх сценічної та загальної музично-естетичної культури.
На інтерпретацію естрадної та джазової музики докорінно впливає фразування, яке в музичній термінології розуміється як адекватне інтерпретування самостійного мелодичного відрізка. Естрадно-джазовий музикант відрізняється від класичного, насамперед, характерністю фразування. Естрадно-джазове фразування неможливо точно записати нотами, словесно пояснити можна тільки окремі його елементи.
Фразування восьмих нот. На відміну від класичної музики, де ноти розподіляються точно по долях у відповідності з тактовим розміром, в естрадно-джазовій музиці такого правила не дотримуються. Основою є відчуття свінгу, що виникає при акцентуванні восьмих нот мелодії. Більшість творів сприймаються як тріольне свінгування. Знак ліги вказує на те, що окремі звуки фрази не слід грати відокремлено. Пасажі восьмих нот артикулюються так, щоб виразніший або довший звук виконувався legato, а наступний – неначе частково «проковтнутим». Наступною умовою правильного фразування є динамічне відтінювання всередині фрази (рух до кульмінації, як правило підкресленої, іде на крещендо).
Акцентування. Однакове розуміння акцентованих знаків у наш час відсутнє, а буває, що в партитуру вони вписані частково або не вписані зовсім. Так практика музикантів виробила кілька «законів»: всі ноти, позначені акцентом, виконують коротше; якщо фраза закінчується восьмою нотою, вона акцентується й береться окремо; при акцентованій найвищій ноті пасаж, що веде до неї, крещендується; кілька восьмих нот однієї висоти виконуються із незначним крещендо; часто вживаються акценти оф-біту (акцентується друга та четверта долі).
Синкопування. Адекватне відтворення синкопи – одна із найважливіших умов стильової інтерпретації. Синкопована нота завжди коротша, навіть якщо після неї йде багато синкоп. Синкопа, що переходить через тактову риску, виконується коротко. Синкопована нота не скорочується, якщо її тривалість більша за чверть і якщо чверть у синкопі позначена tenuto.
Специфіка виконавства в естрадному музичному жанрі зумовлена співавторством композитора, аранжувальника, виконавця. Важливим художнім принципом є творча імпровізація, як основа естрадної та джазової музики.
Отже, серед особливостей формування виконавської майстерності майбутніх артистів естрадних ансамблів виділяють такі: комунікативно-діяльнісний підхід та заміна традиційної техніки навчання (різноманітність подання матеріалу, засвоєння його в процесі колективного музикування, оновлення змісту та ускладнення виконавських завдань); стимулювання ініціативи та активності ансамблістів (їх дружніх проявів у групі, обмін знаннями, обговорення вражень, відчуттів, практичного досвіду тощо); співтворчість викладача і студентів (єдність сприйняття інформації та створення музичних творів, спільне вирішення проблем); створення умов для особистісного прояву кожного члена колективу у співпраці, взаємодопомозі, підтримці; створення позитивного емоційного фону у колективі, забезпечення психологічного комфорту для ансамблістів; поступове скорочення інтервалу між засвоєнням нового музичного матеріалу і показом його у концертному виступі.
Список використаних джерел
1. Горват І., Вассербергер І. Основи джазової інтерпретації: Пер. із словацького П.Лірниченка / І.Горват – К.: Музична Україна, 1980. – 119с.: нот
2. Дряпіка В.І. Розкриваючи світ джазу, рок і поп-музики: Кн. для вчителя. / В.І.Дряпіка – Київ-Кировоград: Трелакс, 1997. – 184с.
3. Єнтіс Л.С. Мистецтвознавчі терміни/ Київський національний університет культури і мистецтв. Миколаївський філіал./Л.С. Єнтіс – Миколаїв: Атол, 2001. – 51с.