Колесник Мар’яна
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: д. п. н., професор Кучеренко І. А.
Питання сприймання, розуміння, осмислення та аналізу тексту, формування власного ставлення до його змісту знаходить своє відображення у працях педагогів та вчених-методистів ХІХ – початку ХХІ століть.
Тексти, передусім художньої літератури вчені вважали найкращим засобом навчання мови, взірцем правильного мовлення, засобом інтелектуального, розумового, морального виховання особистості. У процесі роботи із текстом науковці радили аналізувати текст так, щоб не порушувати його естетичного образу та художньої цінності.
Аналіз тексту – це вид роботи, що передбачає з’ясування особливостей ідейно-тематичного спрямування, побудови тексту, стильових та стилістичних властивостей, характеристики мовних засобів щодо ефективності їх використання з метою реалізації комунікативної мети [2, с. 14]. Аналіз тексту забезпечує усвідомлення ознак і властивостей мовного явища чи поняття як компонента мовленнєвого висловлювання, створення якого зумовлено комунікативним наміром мовця.
Мовний матеріал має бути репрезентований взірцевими текстами. Сприйняття тестів-взірців – обов’язкова умова сучасного уроку. Щоб навчитися створювати власні висловлювання, учень повинен навчитися сприймати й аналізувати тексти різних стилів, типів і жанрів. Саме на уроці виховується кваліфікований слухач і читач. Тому слід пам’ятати, що найкращий текст не розв’яже завдань естетичного й етичного виховання, якщо не буде повноцінного, грамотного його сприйняття [1, с. 6].
Питання морального й естетичного виховання молодших школярів засобами тексту, слова рідної української мови знайшли своє відображення у дослідженнях учені, котрі були одностайні в тому, що естетичне виховання є організованою і керованою вчителем діяльністю, у якій шляхом тренування зору, слуху, пам’яті, моторики відбувається розвиток дитячого мислення, творчої уяви, художнього почуття та творчих здібностей, умінь та навичок.
У середині ХХ століття вчені розробили методичні рекомендації щодо роботи з текстом на уроках мови і читання. Методисти прагнули уникнути шаблонного проведення уроку, посиливши у процесі аналізу і синтезу увагу до естетичної функції твору, його виховного впливу на читача. Значна увага приділялась проблемі виховання активного читача, здатного самостійно працювати із текстом. Важливого значення надавалося й емоційному впливу художнього тексту на школяра: учні повинні не тільки зрозуміли основні думки автора, втілені в ідеї твору, але й відчули на собі його почуття та переживання. Аналіз тексту повинен активізувати думки, почуття, збуджувати потребу у висловлюванні, формуванні власних оцінок щодо прочитаного, обміну ними, співвідношенні свого життєвого досвіду із тими подіями та ситуаціями, які описав автор. Методисти наголошували, що аналіз тексту повинен проводитися обережно, щоб не зруйнувати естетичної цінності літературного мистецтва.
Виділяє чотири основні рівні сприйняття і розуміння художніх текстів молодшими школярами:
І рівень – репродуктивний, він відображає засвоєння школярами сюжетно-змістового боку художнього твору без проникнення в його образне узагальнення;
ІІ рівень – емоційно-сюжетний, що відрізняється яскраво вираженою емоційністю, особистим ставленням до героїв;
ІІІ рівень – інтуїтивний-художній, характеризується проявом інтуїтивного-художнього почуття у процесі вибору твору, що сподобався;
IV рівень – елементарний усвідомлено-художній, що характеризується глибоким розумінням образної сторони твору літературного мистецтва.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Пентилюк М., Окуневич Т. Сучасний урок української мови М.Пентилюк, Т.Окуневич. – Харків: Вид. група «Основа», 2007. – 176 с.
2. Словник-довідник з української лінгводидактики: Навчальний посібник / Кол. авторів за ред. М. Пентилюк. – К.: Ленвіт, 2003. – 149 с.