Леонтьєва Ольга
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник:к.п.н., доцент Шевчук І. В.
Потреба сучасного суспільства у спеціалістах, які володіють методологічним, системним і творчим мисленням актуалізує питання про науково обґрунтовану систему формування цих типів мислення.
Окремим аспектам проблеми творчого мислення присвячені роботи з питань психології творчої діяльності (Я. А. Пономарьов, В. А. Роменець). вивчення проблеми здібностей (Б. Г. Ананьєв, Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн), специфіки процесу розвитку математичних здібностей (Ж. Адамар, Д. Пойя, В. А. Крутецький, О. В. Скрипченко, С. І. Шапіро). Незважаючи на існування великої кількості досліджень феномену творчого мислення, не можна стверджувати, що вони внесли повну ясність у розв’язання проблеми.
Найважливішим етапом цілеспрямованого формування творчого мислення у процесі навчання є молодший шкільний вік. У сучасній віковій і педагогічній психології проблема розвитку мислення молодшого школяра займає одне з центральних місць. І це не випадково, тому що дані психолого-педагогічних досліджень свідчать про те, що найбільш активне мислення розвивається в період шкільного віку.
Питання цілеспрямованого формування творчого мислення розглядались в роботах Р. Атаханова, В. В. Гагай, З. І. Калмикової, Л. К. Максимова, Н. А. Менчинської та інших. В Україні окремі аспекти проблеми розроблялись в рамках психологічних та педагогічних робіт Г. О. Баллом, А. Б. Коваленко, Г. С. Костюком, С. Д. Максименком, Л. А. Мойсеєнко, В. О. Моляком, Б. А. Якимчуком. Однак специфіка розвитку творчого математичного мислення дітей молодшого шкільного віку і його розвитку саме на уроках математики залишається нез’ясованою. Немає і однозначної відповіді на питання про критерії розвитку творчого математичного мислення дітей цього віку. Зазначимо, однак, що останнім часом з’явились оригінальні методики, спрямовані на розвиток творчого математичного мислення (В. В. Гагай, А. З. Зак, С. В. Маслова, Д. М. Нурмагомедов).
Проблема творчого мислення доволі широко представлена у філософській, психологічній та педагогічній літературі, однак стверджувати, що в даній галузі все можливе вже зроблено, доволі передчасно. Тому перед тим, як розробляти конкретні методики формування творчого мислення вкрай необхідно провести теоретичний аналіз існуючих підходів до вивчення творчого мислення та визначитись із питаннями, які потребують подальшого наукового вивчення.
Уперше в історії філософії принципи творчої діяльності були узагальнені І. Кантом. Сутність творчості, за І. Кантом, виявляється в продуктивній уяві, яка виконує функцію джерела й одночасно засобу отримання нового знання. Філософи нового часу Ф. Бекон і Р. Декарт розуміли творчість як процес логічного отримання знань із вихідних посилок, а пізнання – як раціональні операції. Прибічники інтуїтивізму у творчості А. Пуанкаре, В. Оствальд і Г. Гельмгольц наголошували на інтуїтивному характері творчості, її неусвідомленості. К. Юнг, М. Блох, продовжуючи психоаналітичну традицію, також зводили процеси творчості до сфери несвідомого.
Проблема творчості включає до себе як складову проблему творчого мислення, тому невипадково з’явилось поняття «творче системне мислення». Вперше його стали використовувати Г. С. Альтшулер, Н. В. Данченко, Г. І. Іванов, А. В. Чус та інші. В основі творчого системного мислення, на думку Г.С.Альтшулера, полягає здатність «багатоекранно» бачити будь-яку систему або об’єкт. Здатність до образного, панорамного «багатоекранного» сприйняття відіграє вирішальну роль у формуванні здатності мислити системно, глобально, приймати творчі розв’язання [2].
З психологічної точки зору немає принципових розходжень між продуктивним мисленням ученого, що відкриває об’єктивно нові закономірності навколишнього світу, і продуктивним мисленням учня, що робить відкриття лише для самого себе. Однак зрозуміло, що міра новизни буде відрізнятись. Позначаючи ці розбіжності, З.І.Калмикова виокремлює такі види мислення:
- репродуктивне мислення (міра новизни одержуваних знань надзвичайно малий);
- продуктивне мислення (у школярів, що відкривають щось нове для себе);
- творче мислення (у вчених, що відкривають принципово нові знання) [1].
Як основні критерії творчого мислення виділяються такі показники: оригінальність думки, можливість одержання відповідей, що значно відрізняються від звичних; легкість створення нових образів; швидкість думки - кількість асоціацій та ідей, що виникають за одиницю часу.
Важливий аспект для розуміння природи творчості ми знаходимо у визначенні, відповідно до якого «творчість у широкому сенсі розглядається як механізм розвитку, як взаємодія, що веде до розвитку» . Аналізуючи даний підхід до проблеми розуміння творчого мислення, відзначимо, що творчу діяльність різні автори зв’язують з появою нових перцептивних образів (В. П. Зінченко), знань (В. В. Давидов), цілей і змістів діяльності (О. М. Леонтьєв, O. K. Тихомиров), способів дій (Я. О. Пономарьов), пізнавальної мотивації (О. М. Матюшкін). Але, як правильно відзначає І. П. Калошина, «усе це може з’являтися й у результаті здійснення репродуктивної діяльності» [3].
Таким чином, існують різні підходи до визначення творчого мислення. Одні вважають, що творчість характеризує лише соціально значущі відкриття, інші вказують на настільки ж безсумнівний творчий характер тих відкриттів, що робить учений для себе. При цьому дуже різна буде міра новизни одержуваного у процесі розумової діяльності продукту.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Калмыкова З. И. Обучаемость и принципы построения методов диагностики / З.И.Калмыкова / Проблемы психодиагностики умственного развития учащихся. - М., 1975. - С. 10 - 39.
2. Крутецкий В. А. Психология математических способностей школьников / В. А.Крутецкий. — М.: Просвещение, 1968. - 432 с.
3. Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики / А.Н.Леонтьев. — М., 1981. — 584с.