Мойсеєнко Ольга
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: д.п.н., професор Кучеренко І. А.
Комунікативно компетентною особистість не народжується, вона нею стає у процесі навчання (мови та мовлення) і виховання, який повинен здійснюватися систематично і послідовно не тільки у шкільні роки (формуватися і розвиватися у молодшому та середньому шкільному віці, вдосконалюватися у старшій школі), а й упродовж усього життя. У формуванні такої особистості роль учителя початкової школи значна, вирішальна і вимагає від них напруженої наукової організації навчальної діяльності, відповідальності за становлення і розвиток майбутнього громадянина України.
У формуванні комунікативно компетентної особистості основними критеріями є мовленнєві вміння і навички. Саме вони вимагають постійної розумової праці, активної розумової діяльності. Уміння – успішне виконання якої-небудь дії або більш складної діяльності із застосуванням, а часто добором правильних прийомів, з урахуванням певних умов.
Мовленнєві вміння – це складні вміння. До найважливіших умінь і навичок, що складають основу мовленнєвої компетентності, відносять такі:
1) вміння вести діалог із дотриманням вимог українського мовленнєвознавчого етикету в різних життєвих ситуаціях;
2) уміння створювати монологічні висловлювання;
3) вміння адекватно сприймати на слух діалог і монолог;
4) уміння створювати письмові тексти різних стилів та типів мовлення, різних жанрів.
Із мовленнєвими вміннями тісно пов’язані стилістичні вміння, в основі яких лежить аналіз умов і шляхів добору тих чи інших мовних засобів залежно від призначення і мети спілкування. Головним критерієм використання мовних засобів (нейтральних і стилістично маркованих) є відповідність їх комунікативній ситуації, меті й умовам спілкування. Основним способом формування у школярів стилістичних умінь є свідоме вживання мовних засобів, що, у свою чергу, залежить від ступеня володіння відповідними поняттями і розвитку мовного чуття.
Вчені по-різному визначають стилістичні вміння і навички. С. Іконников пропонує при вивченні кожного стилю формувати такі вміння: аналізувати невеликі тексти різних стилів; визначати стилістичні недоліки в навчальних текстах; доцільно використовувати експресивні й емоційні мовні засоби тощо [2, с. 133-134].
М. Пентилюк до стилістичних умінь і навичок відносить такі вміння: виявляти стилістично нейтральні й стилістично марковані мовні одиниці, співвідносити їх, добирати синоніми, визначати їх стилістичне забарвлення і правильно вживати у текстах різних стилів; аналізувати текст певного стилю; конструювати стилістично диференційовані тексти, вдосконалювати стиль написаного [1, с. 228].
Навчання стилістики учнів початкових класів спирається на лінгвістичні знання й уміння розрізняти тексти певного стилю і має такі особливості:
1) у початкових класах накопичуються елементи майбутньої системи знань, умінь та навичок;
2) учителі початкових класів постійно ведуть роботу з активізації розумової діяльності та самостійності учнів;
3) системність у роботі вчителя початкових класів продовжується в системі роботи вчителя основної школи.
Керуючись принципом наступності й перспективності, стилістичні вміння та навички молодших школярів необхідно формувати послідовно і обов’язково на текстовій основі під час навчально-комунікативної діяльності. На цій підставі виділяють дві групи стилістичних умінь − первинні та вторинні.
Первинні вміння і навички формуються в два етапи:
1 етап (1-2 класи): на інтуїтивній, спонтанній основі діти сприймають тексти різних стилів;
2 етап (3-4 класи): крім інтуїтивної, спонтанної основи, молодші школярі вчаться сприймати тексти, володіючи елементарними знаннями про його будову, стиль мовлення.
Вторинні вміння і навички формуються на 3 етапі (5 та наступні класи) на основі знань стилістики.
Під первинними вміннями розуміють уміння, набуті спочатку на інтуїтивній основі в процесі слухання, сприймання, розуміння, читання текстів різних стилів, а потім на основі елементарних знань про стилі мовлення та їх ознаки, засвоєні учнями під час аудіювання, читання і письма, конструювання власних висловлювань. До вторинних умінь і навичок відносять такі мовленнєві дії, що формуються на основі первинних і забезпечуються комплексом знань про стилі мовлення, одержаних у 1−4 класах.
В учнів початкової школи потрібно формувати такі стилістичні вміння (первинні): виразно читати тексти різних стилів (правильно наголошувати слова, інтонувати речення); знаходити в тексті синоніми, антоніми, слова, вжиті в переносному значенні, пояснювати їх; доцільно вживати емоційно забарвлені слова, формули мовного етикету (звертання, слова, які виражають прохання, побажання, пропозицію у відповідних ситуаціях); вести діалог на побутові теми; будувати монолог; дотримуватись єдності змісту (теми) і мовного (стилістичного) оформлення у висловлюваннях.
Ці вміння на основі принципу перспективності будуть розвиватися у 5 класі й ляжуть в основу формування вторинних стилістичних умінь.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Біляєв О.М., Мельничайко В.Я., Пентилюк М.І., Передрій Г.Р., Рожило Л.П. Методика вивчення української мови в школі. − К.: Рад. шк., 1987. – 246 с.
2. Иконников С.Н. Стилистический анализ текста: Пособие для учителей. − К.: Рад. шк., 1982. – 192 с.