Черній Ірина,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. б. н., доцент. Голуб В. М.
Соціально-економічні реформи в Україні зумовили необхідність подальшого вдосконалення шкільної освіти. Оновлення загальноосвітньої школи стало необхідним, тому це знайшло своє відображення в Концепції Нової української школи [3], Національній стратегії розвитку освіти в Україні [4]. У сучасних концепціях розвитку вітчизняної системи освіти відзначається перенесення орієнтирів на самостійне набуття школярами знань, формування умінь застосовувати отримані знання у практичній діяльності.
Аналіз сучасної соціокультурної ситуації в Україні та світі свідчить, що система освіти зазнає докорінних змін у контексті викликів ХХІ століття, зумовлених системною кризою людської цивілізації. Відповідно, сучасна парадигма розвитку освіти в Україні повинна мати випереджувальний характер і сприяти впровадженню інноваційних тенденцій в освітню сферу.
JI. B. Занков [1], В. А. Крутецкий [2], Д. Б. Ельконін [5] та інші вчені наголошують на тому, що у початковій школі закладається інтелектуальний потенціал учнів, розвиваються їх пізнавальні інтереси та навчальна активність. Тому у загальному реформуванні системи освіти в Україні велика увага приділяється саме початковій школі, на яку покладається важливе завдання формування інтелектуальних умінь в учнів молодшого шкільного віку.
Проблема інтелектуального розвитку дитини у навчальній діяльності багатогранна і складається з багатьох питань. До них належать:
‒ проблеми інтелекту і його розвитку;
‒ шляхи і засоби розумового розвитку учнів та прийоми перенесення розумової діяльності у різні ситуації;
‒ загальні питання розвитку інтелектуальних умінь та їх розвиток у молодших школярів;
‒ проблеми формування навчально-інтелектуальних умінь у школярів.
Дослідники, які вивчали процес формування інтелектуальних умінь у школярів, особливого значення надають часовому чиннику, вказуючи, що найсприятливішим віком для розвитку інтелекту дітей є період від семи до десяти років.
До визначення поняття «уміння» у психолого-педагогічній літературі існують різні підходи. Учені, які займаються вивченням цієї проблеми, під цим поняттям розуміють:
‒ засвоєні способи діяльності (О. Абдуліна, В. Пунський);
‒свідоме володіння будь-якими прийомами діяльності (Ю. Бабанський, Т. Бахарєва, В. Крутецький, П. Підкасистий);
‒ здатність чи готовність до ефективного виконання дії відповідно до цілей та обставин (А. Боброва, О. Бойко, І. Каїрова, Н. Левітов, А. Усова);
‒ здатність до успішного виконання певної діяльності або дій у нових умовах (Н. Запорожець, Н. Левітов, К. Платонов, Ю. Самарін);
‒ систему дій, пов’язаних між собою логікою діяльності, яка спрямована на вирішення поставлених задач (П. Гальперін, Є. Мілерян);
‒ необхідність переходу до творчості (В. Сластьонін, Л. Спірін).
Сформованість навчально-інтелектуальних умінь визначає високий рівень організації розумової діяльності, засвоєння і перетворення знань. При цьому виділяються дві сторони: внутрішня, коли школяр оволодіває вміннями і навичками розумової діяльності, і зовнішня, коли учень навчається самоорганізації своєї діяльності і знань. У цьому випадку навчально-інтелектуальні уміння виявляються як у практичних, так і в теоретичних діях, будучи «регуляторами» всієї навчальної діяльності, і сприяють її ефективності.
До складу умінь входять усі важливі процеси свідомості: інтелект, воля, емоції, які проявляються у свідомому, цілеспрямованому, успішному здійсненні системи перцептивних, розумових, мнемонічних, вольових, сенсомоторних та інших дій, які забезпечують досягнення поставленої мети діяльності в умовах її протікання, що змінюються. Всі уміння людини як особистості мають інтелектуальні властивості.
Під «інтелектуальними уміннями» розуміють дії щодо виконання розумових операцій, які є компонентами мислення. Загальним є розгляд їх у якості особливих дій, які формуються у процесі активної навчальної діяльності, є її результатом та відображають успішність перетворення інформації на основі розумових операцій.
У сучасній психолого-педагогічній літературі існує декілька підходів до класифікації інтелектуальних умінь:
‒ за структурними елементами навчальної діяльності;
‒ за ступенем узагальненості;
‒ за структурою розумової діяльності;
‒ за етапами розумової діяльності;
‒ за типами мислення.
До структурних елементів навчальної діяльності належать:
‒ уміння мотивувати свою діяльність;
‒ уміння сприймати інформацію;
‒ уміння раціонально запам’ятовувати;
‒ уміння осмислювати матеріал і виділяти головне;
‒ уміння розв’язувати проблемні завдання;
‒ уміння працювати самостійно;
‒ уміння контролювати навчально-пізнавальну діяльність.
За ступенем узагальненості до навчально-інтелектуальних умінь належать розумові операції в основі яких лежать загальні закономірності аналітико-синтетичної діяльності: аналіз і синтез, узагальнення і абстрагування; диференціація і систематизація.
За структурою розумової діяльності навчально-інтелектуальні уміння включають планування, реалізацію, контроль результатів, корекцію.
За етапами розумової діяльності до навчально-інтелектуальних умінь належать сприймання та осмислення інформації, трансформація знань, умінь, навичок, творчі вміння (або стратегічні методи наукового пізнання).
За загально-навчальними уміннями навчально-інтелектуальні уміння бувають організаційними, логіко-мовленнєвими, загально-пізнавальними, контрольно-оцінними.
За формою пізнавальної діяльності навчально-інтелектуальні уміння поділяються на репродуктивно-самостійні, реконструктивно-варіаційні, творчі, а за формою продуктивної діяльності: продуктивно-стереотипними, реконструктивно-варіативними, творчо-рефлексивними.
За типами мислення уміння бувають діалектичними, логічними, абстрактними, узагальненими, категоріальними, теоретичними, індуктивними, дедуктивними, алгоритмічними, технічними.
Список використаних джерел
1. Занков Л. B. Обучение и развитие. М. : Просвещение, 2005. ‒ 298 с.
2. Крутецкий В. А. Психологические особенности младшего школьника. Хрестоматия по возрастной психологии. М. : Междунар. пед. академия, 1994. ‒ С. 208‒211.
3. Концепція Нової української школи. ‒
URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola-compressed.pdf
4. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року від 25 червня 2013 року № 344/2013. ‒
URL: http://www.president.gov.ua/ru/documents/15828.html.
5. Эльконин Д. Б. Психология обучения младшего школьника. М. : Знание, 2004. 64 с.