Нагорна Оксана,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. б. н., доцент Голуб Н. П.
Важливим напрямом реформи дошкільної освіти є створення корекційно-розвивального середовища у закладах дошкільної освіти різного типу.
Базовий компонент дошкільної освіти, як основний нормативний документ, визначає сучасні вимоги до змісту й обсягу дошкільної освіти в Україні та її пріоритети. Відповідним кроком на шляху до реорганізації та оновлення, відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту», стала Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». Програма орієнтує фахівців дошкільних закладів на оновлення розвивального середовища у відповідності до сфер та ліній розвитку життєдіяльності дошкільників. Для повного впровадження Базової програми необхідне інноваційне проєктування розвивального середовища для дітей із особливими освітніми потребами. Таке середовище має бути корекційно-розвивальним. Крім того, Національна доктрина розвитку освіти зазначає, що головною її метою є створення належних умов для особистісного розвитку та самореалізації кожної дитини [2].
Розвивальне середовище визначається як комплекс психолого-педагогічних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних та естетичних умов, які забезпечують організацію життєдіяльності дітей у дошкільному навчальному закладі та вдома.
Особливості проєктування корекційно-розвивального простору були розроблені у роботах І. М. Брушневської, С. Кондратенко, Т. Корж, С. Лисенкової, М. Монтессорі, І. Сіданіч, Л. Томіч, О. Хохліної та ін.
Дошкільний навчальний заклад на сьогодні є ідеальним місцем для розгортання особистісно орієнтованих технологій, оскільки не спрямований на жорстко фіксований результат. За своєю суттю він покликаний бути розвивальним з погляду фізичного, психічного, соціального та духовного здоров’я дітей.
Надзвичайної актуальності набувають дослідження взаємозв`язку між корекційно-розвивальним середовищем і загальноосвітнім педагогічним процесом щодо ефективності входження дітей з особливими освітніми потребами в соціальне середовище з використанням їх потенційних можливостей. Важливим компонентом розвивального середовища, сприятливого для виникнення та розвитку самостійної діяльності, є соціальне оточення, тобто наявне коло спілкування з дітьми та дорослими. Центральною фігурою освітнього процесу є дитина – мовленнєва особистість.
Основою розвивального середовища для становлення такої особистості є забезпечення доброзичливої атмосфери, де б дитині надавалося право на мовленнєву активність, довіру, помилку та доброзичливе ставлення. Першим і найважливішим компонентом успішного процесу є насичення мовленнєвого середовища, у якому постійно або тимчасово перебуває дитина, зразками рідної мови. Дитина може розвиватися як представник людства і як його рівноправний член лише під впливом мовлення людей, які її оточують. Довірливі стосунки, особисті контакти з дорослими мають позитивний вплив на зміст і рівень позитивної діяльності дошкільників, оскільки так поступово закладаються базові якості особистості (самостійність, відповідальність, креативність, самовладання, справедливість, розсудливість, людяність тощо), необхідні для самовиявлення і самореалізації дитини у її вільному бутті.
Розвивальне середовище має задовольняти предметами всі потреби щодо розвитку дітей та становлення їх творчих здібностей. Тому для кожного вікового періоду предметно-розвивальне середовище має свої особливості. Кожна педагогічна дія має бути спрямована на корекцію і психофізичний розвиток дитини – частина єдиної системи. Саме тому системна взаємодія і взаємодоповнення складових корекційно-розвивального середовища дозволить досягнути вагомих результатів у формуванні активної комунікативної особистості.
Методика корекції повинна передбачати використання як традиційних методів навчання (словесних, наочних, практичних), так і спеціальних, які обумовлені специфікою психофізичного розвитку дитини. На сьогодні пріоритетними визнанні асоціативні методи, зокрема, такі як метод словесних асоціацій, метод вільних асоціацій, метод колірних асоціацій, метод предметних асоціацій, метод нюхових, смакових, тактильних асоціацій [1]. Вони передбачають пошук дитиною об’єкта, з яким асоціюється запропоноване слово, предмет, ситуація.
Отже, корекційно-розвивальне середовище можна розглядати як сукупність умов, які забезпечують різнобічний розвиток дітей з особливими освітніми потребами. Проєктування корекційно-розвивального середовища передбачає впровадження системи інноваційних педагогічних засобів.
Список використаних джерел
1. Брушневська І. М. Корекційно-комунікативне розвивальне середовище як умова формування комунікативного компонента мовленнєвої діяльності дітей п’ятого року життя із ЗНМ. Освіта осіб з особливими потребами: шляхи розбудови. 2017. Вип. 13. С. 62‒71.
2. Національна доктрина розвитку освіти / Збірник нормативних документів з освіти та виховання / Упоряд. З. М. Онишків. Тернопіль, Тернопільський національний університет імені Володимира Гнатюка, 2006. 172 с.