Ніна Кравець,
к. пед. н., доцент кафедри психокорекційної педагогіки
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова,
Україна
Відповідно до концепції «Нова українська школа» учні повинні уміти працювати з писемною та ілюстрованою інформацією. Стосується це й учнів з інтелектуальними порушеннями, у яких наявні значні мовленнєві недоліки навіть у старшокласників, зокрема й порушення сигніфікативної функції мовлення. Читаючи, школярі не поєднують слова з мисленнєвими образами предметів, оскільки у свідомості не сформовані як еталони цілісних образів предметів, так і еталони слів, що означають назви цих предметів. Не відбувається поєднання мисленнєвого еталону слова з мисленнєвим образом предмету. Звідси неможливість правильно сприйняти, зрозуміти та усвідомити сутність читаного друкованого чи ілюстративного матеріалу.
Питання використання ілюстративного матеріалу як одного з видів наочності у процесі засвоєння дітьми знань та умінь не нове. Значну увагу ролі ілюстративного матеріалу приділено в роботах відомих педагогів минулого, зокрема Я. Коменського, К. Ушинського, С. Русової та сучасних вчених (Я. Кодлюк, О. Савченко). Я. Кодлюк довела, що ілюстративний матеріал як структурний компонент підручника повинен повноцінно реалізувати провідні функції навчальної книги: (ілюстрація виступає копією знань, допомагає розкрити основу матеріалу, доповнює і конкретизує його, покращує ефективність засвоєння того, що вивчається; розвивальну (вплив ілюстрацій на учня з метою забезпечення розвитку психічних процесів, формування загально навчальних умінь і навичок, розвиток творчих здібностей); виховну: (розвиток емоцій та почуттів учня, формування системи цінностей); мотиваційну (забезпечення емоційно-позитивного стану за допомогою ілюстрацій, формування інтелектуальних почуттів, розвиток пізнавального інтересу до навчального матеріалу) [1, с. 184].
Серед провідних вчених-дефектологів, які у своїх роботах розглядали роль наочного матеріалу, насамперед ілюстративного, в роботі з дітьми з інтелектуальними порушеннями на уроках літератури, історії, географії, вартують праці І. Єременка, А. Капустіна, В. Синьова.
Ілюстративний матеріал сприяє розвитку мислення: учень-читач аналізує, порівнює, узагальнює; сприяє активізації сенсорного досвіду, допомагає засвоювати знання. Також ілюстративний матеріал виконує різноманітні функції, серед яких пізнавально-інформаційна, цільова, мотиваційна, виховна, самоконтролю, що важливо для даної категорії дітей, оскільки у них в певній мірі порушена вся сфера особистості, але кожний її структурний компонент порушений по-різному.
На уроках літератури завдяки ілюстративному матеріалу реалізуються притаманні художній літературі функції: корекційно-розвиткова, пізнавальна, виховна, естетична, індивідуального підходу. Завдяки ілюстративному матеріалу підвищується читацький інтерес учнів з інтелектуальними порушеннями, набуваючи сили, стійкості, тривалості. Ілюстрації активізують сприймання, уточнення, розуміння, усвідомлення та уявлення матеріалу, що читається, оскільки «ілюстративний матеріал забезпечує єдність візуального сприймання, активного мислення, мовленнєвої діяльності, що дуже важливо для учнів з інтелектуальними порушеннями» [3, с. 167].
Для учнів з інтелектуальними порушеннями робота з ілюстративним матеріалом у процесі читання твору – досить складний і важкий вид психофізичної діяльності. Тому ілюстративному матеріалу належить важлива роль у підручнику з літератури щодо впливу на засвоєння учнями з інтелектуальними порушеннями знань та умінь, корекції притаманних школярам порушень розвитку. Вміщена в підручнику «зображувальна наочність має корекційно-розвиткову спрямованість ( предметні та сюжетні малюнки, серії сюжетних малюнків, фотографії, репродукції картин тощо ), слугуючи розвитку і корекції сприймання, пам’яті, зв’язного мовлення, наочно-образного мислення, збагачення словникового запасу, корекції умінь читацької діяльності школярів. Завдяки вміщеним ілюстраціям в учнів формуються і розвиваються властивості уваги: концентрація, швидкість, стійкість, точність рухів зорового апарату, що позитивно впливає на процес читання як вголос, так і мовчки» [4, с. 316 ].
З огляду на те, що в кожному класі спеціальної загальноосвітньої школи навчаються діти з різним рівнем розвитку пізнавальних можливостей, вони потребують індивідуального підходу [2]. Стосується це й уроків літератури, оскільки, як свідчать результати наших спостережень уроків літератури, навіть старшокласники досить пасивні на уроках, чекають перерви, щоб подивитися в мобільний телефон та гратися в будь-яку гру, що, переважно, ніякої користі не приносить.
З метою зацікавлення та активізації підлітків до читання творів художньої літератури, крім іншої наочності, використовуємо ілюстрації з підручників літератури. Ілюстрації використовуємо як перед початком читання твору, щоб учні зрозуміли, про кого чи про що будуть читати, пропонуючи їм семантизуючу ілюстративність та сюжетні ілюстрації. Так, перед читанням у 5 класі вірша Г. Черінь «Українські квіти», насамперед виявили знання учнів про зображені в підручнику квіти: де ростуть, яке їхнє призначення, оскільки не всі школярі знають назви квітів та й самі квіти, щоб безпосередньо розпізнавати їх. Запитання евристичного спрямування: Чому дітей названо українськими квітами? – допомогло зрозуміти основну думку вірша.
Читаючи у 7 класі оповідання-казку В. Чухліба «Пісня тоненької Очеретини», учні з цікавістю розглядали в підручнику ілюстрацію до твору, визначали, де хто із героїв казки зображений, із задоволенням імітувати їхні голоси, читаючи твір за ролями.
Перед читанням у 7 класі ( школа з рос. мовою навчання ) оповідання В. Астаф’єва «Гуси в полынье» спочатку ознайомили учнів з ілюстрацією до твору, розглянувши її та обговоривши сутність зображеного. Водночас звернулися до досвіду школярів, які наводили власні приклади про те, як люди допомагають взимку вижити тваринам і птахам. Кожен намагався розповісти щось цікаве, вважаючи його найголовнішим. Також використали прийом словесного малювання, запропонувавши «намалювати» своє бачення читаного уривку, враховуючи індивідуальні особливості кожного учня.
Перед читанням уривку з твору Марка Вовчка «Інститутка» учні за допомогою ілюстрації допускали, яка ж розмова відбувається між пані і бабусею у панському саду з огляду на те, як зображено героїнь. Свої припущення уточними й закріпили, прочитавши уривок.
Отже, використання ілюстративного матеріалу підручника на уроках літератури в роботі з учнями з інтелектуальними порушеннями активізує підлітків до читання художньої літератури, підвищує мотивацію та інтерес до читацької діяльності, забезпечує сприймання, розуміння та усвідомлення читаного матеріалу.
Список використаних джерел
1. Кодлюк Я. П. Теорія і практика підручникотворення у початковій освіті : підручник для магістрів та студентів педагогічних факультетів. К. : Інформаційно-аналітична асоціація «Наш час», 2016. 368 с.
2. Кравець Н. П. Індивідуальний підхід як основа корекційної роботи з розумово відсталими дітьми на уроках читання // Нова педагогічна думка: / вик. обов. гол. ред. М. Віднічук. Рівне, 2006. №3. С. 55–59.
3. Кравець Н. П. Стан організації позакласного читання підлітків з особливими освітніми потребами // Topical issues of education. Collective monograph. – Pegasus Publishing, Lisbon, Portugal, 2018. P. 119–133.
4. Kravets N. P. Reading book as effective means to the formation readers’ skills of mentally retarded pupils / N. P. Kravets // Prospects for development of education and science: Collection of scientific articles – Academic Publishing House of the Agricultural University Plovdiv, Bulgaria, 2016. P. 314–317. URI http: // enpuir. npu.edu.ua/handle/123456789/10884