Якобчук Сергій
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: д. п. н., професор Кучай О. В.
Одним із показників успішності реформування системи освіти в Україні є формування творчої особистості учня. Становлення педагогічної науки у ХХІ столітті вирізняється діалектичним підходом у теорії і практиці формування особистості. Його реалізація відображається багатьма різноманітними напрямами: біогенетичними, соціогенетичними, персогенетичними, згідно з основними положеннями яких особистість розглядають як відносно сталу сукупність психічних властивостей, як результат залучення індивіда у простір міжіндивідуальних зв’язків, яка засвоїла суспільно-історичний досвід людей і прагне реалізувати себе в соціально значущій діяльності. Тобто розвиток особистості є процесом і результатом входження людини в нове соціокультурне середовище.
Зауважимо, творчість – це завжди творення, тобто побудова нового й оригінального, нестандартне бачення у звичайному нових можливостей його функціонування або включення його як частини у нову систему, можливість продукувати значну кількість ідей.
Що стосується творчих можливостей дітей, то вони реалізовуються в різних видах їх діяльності: у грі, навчанні, спілкуванні, трудовій діяльності. Так, граючись, дитина створює у своїй уяві певні «продукти», реалізовує бажану задумку, продукує багато ідей. Вона почувається вільно: не скута досвідом, знаннями, не обмежена заборонами, які не дозволяють їй на свій розсуд розпоряджатися предметами, матеріалами тощо. Через такий ігровий тренінг проходить кожна дитина, і це їй необхідно, адже саме в ігровій діяльності вона вчиться бачити не лише стандартні способи використання тих чи інших предметів.
Г. Ващенко вважав, що школа, поряд із виробленням наукового світогляду, з розвитком «формальних здібностей інтелекту», має формувати в учнів логічне мислення і творчу фантазію [1, с.61].
Забезпечення творчого розвитку особистості – найважливіше завдання всіх світових освітніх систем. Одним із основних напрямків гуманізації освіти є спрямування навчального процесу на формування, розвиток і саморозвиток суб’єктів педагогічної взаємодії. На важливості цієї тези наголошується у всіх документах про освіту нашої держави, а в Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття») одним із стратегічних завдань визначено створення умов для формування освіченої, творчої особистості громадянина, реалізації та самореалізації його природних задатків.
Василь Сухомлинський свого часу наголошував, що особистість дитини – більше результат саморозвитку, ніж регульованого розвитку, а психологічним механізмом сприяння цьому саморозвитку є психічний стан злиття впливу дорослого і самоактивності дитини з переважанням останньої. Це твердження є правильним для всіх суб’єктів педагогічної взаємодії [2, с. 173].
Розглянемо творчі якості молодшого школяра, сукупність яких відображає його творчі можливості.
- Підсистема спрямованості на творчу діяльність: позитивне уявлення про себе, бажання пізнати себе, творчий інтерес, допитливість, потяг до одержання нової інформації, фактів.
- Підсистема характерологічних особливостей особистості: сміливість, готовність до ризику, самостійність, ініціативність, упевненість у своїх силах і здібностях, цілеспрямованість, наполегливість, уміння довести розпочату справу до кінця, працелюбність, емоційна активність.
- Підсистема творчих умінь: проблемне бачення, здатність до висування гіпотез, оригінальних ідей, здатність до дослідницької діяльності, вміння аналізувати, інтегрувати та синтезувати інформацію, розвинута уява, фантазія, здатність до виявлення суперечностей, здатність до подолання інерції мислення, здатність до міжособистісного спілкування.
- Підсистема психічних процесів: альтернативність мислення, дивергентність мислення, точність мислення, готовність пам’яті, асоціативність пам’яті, цілісність, синтетичність, свіжість і самостійність сприйняття, пошуково-перетворюючий стиль мислення.
Для підготовки вчителя до формування творчої особистості учня необхідно конкретизувати творчі якості його особистості, сукупність яких визначає творчі можливості учня, і на розвиток яких вчителеві слід звернути увагу у навчально-виховному процесі. Формування творчої особистості є головною метою педагогічного процесу, потребує особливої уваги і детального вивчення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Ващенко Г. Загальні методи навчання : підруч. для педагогів. Київ : Укр. Видав. Спілка, 1997. 441 с.
- Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості вчителя : навч. посіб. Київ, 2004. 253 с.